Рейтинг:   / 0

ПлохоОтлично 

    В Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав'я представлено виставку «Українська хустка: минуле та сучасність», присвячену Всесвітньому дню української хустки. На виставці можна побачити хустки з фондів музею, з особистих колекцій містян, світлини співробітниць музею, що приймали участь у різні роки у флешмобі «Зроби фото з хусткою», фотокопії з інтернет-ресурсів, а також цікавих ляльок з музейної колекції.
    Всесвітній День української хустки – свято дуже молоде. Проте

одразу ж набуло статусу всесвітнього. Здавна хустка була українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. Вона є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це – невід'ємна частина української культурної спадщини.
    Хустка – це не просто головний убір, це – доля на уквітчаному полотні. Бавовняні, шовкові, оздоблені тороками та вишивкою, вони вражають своєю красою, вони поза часом.
Вибір хустки залежав від пори року, певного приводу та вподобань. На Великдень та Різдво носили яскраві хустки, у будні дні — стримані. Молодих дівчат вабили білі, а також хустки з орнаментами та цікавим поєднанням кольорів. Старші жінки обирали більш прості моделі, зазвичай у темній кольоровій гаммі. Вдови носили виключно чорні хустки.
    Хустка могла багато розповісти про матеріальний стан сім'ї. Вона вважалася доволі дорогою річчю: ще століття тому святкова хустка коштувала не менше, ніж половина місячного прибутку господаря середнього класу.
    Сьогодні хустки знову повертаються в моду. З квітковими орнаментами, полотнами відомих художників чи національною символікою — бренди виготовляють аксесуари на всі смаки. Тепер їх носять не лише на голові, а й замість браслету, топу чи пов'язану на шиї чи сумці. Вкотре українська традиція стала світовим трендом.