Архів записів
Контакты

 

Україна, Одеська область,
м. Ізмаїл, вул. Тульчианівська (Котовського), 51.

Тел.: (04841) 2-00-87, 2-16-70.
Факс (04841) 2-00-87 .

E-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Благодійний рахунок музею Придунав'я
UA438201720314231004301022613
ЕДРПО 20953156

Музей працює для відвідувачів щодня з 9.00 до 17.00, без вихідних.

10001Щороку, 29 січня, Україна вшановує Героїв Крут — відданих студентів, які не побоялись протистояти кількатисячній російській армії і таким чином затримали наступ на Київ.
У бою під Крутами брало участь біля 400 юнкерів – старшин і курсантів Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького, які на той час уже мали бойовий досвід (деякі з них навіть пройшли фронти Першої світової), а також бійці Куреня

Смерті – добровольчого підрозділу, сформованого з вояків, які повернулися з Першої світової війни, та вільні козаки з міста Глухова – теж старші люди, які мали бойовий досвід. Саме вони, а не гімназисти та студенти без вишколу, складали основні бойові сили оборонців Крут.
    Із Студентського (Помічного) куреня Січових Стрільців, серед яких були добровольці із числа студентів Університету Св. Володимира, новоствореного Українського народного університету, старшокласники 2-ї української імені Кирило-Мефодіївського братства гімназії та учні з інших навчальних закладів Києва, під Крутами опинилася лише одна сотня – за різними даними від 114 до 130 бійців. Їх поставили на найбільш безпечну ділянку оборони, а наймолодших і тих, хто взагалі не вмів стріляти, лишили в резерві.
    Загалом в бою під Крутами з українського боку налічувалося біля 500 захисників і 20 старшин. На озброєнні вони мали 16 кулеметів і гармату на залізничній платформі. Проти них наступали загони із петроградських і московських червоногвардійців зі складу 1-ї армії Єгорова, а також загін матросів-балтійців з 2-ї армії Берзіна загалом – більше 4000 бійців. Наступ піхоти мали підтримати гарматним і кулеметним вогнем бронепотяги № 2 та ім. В. Леніна. Командував наступом на Київ Михайло Муравйов, хоча на момент бою під Крутами він перебував у Бахмачі.
    Така невелика українська залога пояснювалася двома причинами. По-перше, штаб Київського військового округу очікував, що головний удар більшовиків буде з боку Полтави (саме туди було скеровано свіжі й найбільш боєздатні підрозділи Армії УНР: 1-шу сотню Січових стрільців, бойовий курінь чорних гайдамаків 2-ї Української військової школи, загін Сердюцького ім. П. Дорошенка полку – разом 500 бійців), тоді як Муравйов пішов у наступ на бахмацькому напрямку. По-друге, на допомогу оборонцям Крут мали підійти 300 вояків 3-го Гайдамацького полку на чолі із Симоном Петлюрою, але ті змушені були повертатися до Києва для придушення більшовицького бунту на заводі Арсенал.
    Була і третя причина: Армія УНР на той час іще тільки формувалася із добровольців різних частин і відчувала гостру потребу як у фахових військових, так і в зброї та набоях. До того ж більшовицька агітація деякі українізовані полки робила із союзників потенційними противниками, як це сталося із куренем ім. Т. Шевченка, який стояв у Ніжині і, оголосивши нейтралітет, міг становити загрозу оборонцям Крут. Тому доводилося покладатися лише на патріотично налаштованих українців, яких чимало виявилося саме серед молоді.
    Взагалі, Студентський Курінь не мав брати участь у військових діях. Він формувався початково як добровольчий підрозділ для патрулювання вулиць Києва та охорони об'єктів. За однією з версій, Студентська Сотня потрапила під Крути випадково. Незадовго до тих подій, 23 січня до Києва самочинно повернулися юнкерські частини, які довгий час успішно обороняли позиції на Чернігівському напрямку, але виснажилися від кількатижневого перебування на позиції й відсутності підкріплень. Тут вони зустрілися зі студентами, які щойно записалися до Студентського куреня і почали дорікати юнкерам за залишені позиції і вимагати повернення. В розпалі суперечки хтось із юнкерів кинув, що вони готові повернутися за умови, що студенти поїдуть з ними. Командування Київського військового округу, яке розглядало Крути як відносно спокійну ділянку фронту, дало на це добро.

 

142357
    Командував частинами на позиціях під Крутами сотник Аверкій Гончаренко. Основний удар, як зазначалося вище, на себе взяли юнкери військової школи та вояки Куреня Смерті. Студентська сотня була поділена на чотири чоти по 28–30 осіб. Три чоти розмістилися на позиціях, а одна чота, яка складалася з осіб молодшого віку та тих, що не вміли стріляти, була відведена до резерву та розташувалася між позиціями та станцією. Щоб підсилити студентів, на лівий фланг їхніх позицій були переведені також підрозділи Куреня Смерті.
    Попри значну перевагу противника і здачу станції, бій під Крутами був досить успішною бойовою операцією. Він тривав біля шести годин, і більшовики понесли значно більші втрати, ніж українські сили. Лише під вечір оборонці Крут змушені були організовано відступити, головно, через те, що у них закінчувалися набої. Втрати пораненими і вбитими, за свідченнями Гончаренка, складали 10 старшин і близько 250 бійців – переважно поранених юнаків 1-ї Української військової школи. Загиблих, за різними даними, було від 70 до 100 бійців, тоді як втрати більшовиків, за одним із звітів, сягали до 300 осіб убитими.

 

10003
    Відходячи, крутяни розібрали залізничне полотно, що на кілька днів затримало наступ Муравйова на Київ. Ці дні стали вирішальними на переговорах, які тривали в цей час у Бресті, і дали можливість укласти Берестейський мирний договір з країнами Четвертного союзу, одним із головних пунктів якого було міжнародне визнання УНР.
    Найтрагічніший епізод бою під Крутами – загибель студентської чоти, яка при відході заблукала і вийшла на станцію, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Розлючені червоноармійці наступного дня розстріляли усіх полонених розривними кулями.

 

2702059

 

1410552
    Бій під Крутами – це символ боротьби за Україну, її державність та незалежність. На десятиліття крутянці стали взірцем для наслідування усіх наступних поколінь борців за незалежність.
    У радянський час їхні могили були зруйновані, а факти цієї події або замовчувались, або спотворювались. Коли ж Україна здобула незалежность, подвиг Героїв Крут став символом боротьби та патріотизму, тож у 2003 році 29 січня почали відзначати на державному рівні. Від 16 травня 2013 р. у Поставоні ВРУ закріпили «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 р. на залізничній станції Крут відкрили Меморіальний комплекс «Пам'яті героїв Крут».

 

127045

 

41216421
    Герої Крут залишаються джерелом натхнення для сучасних українських воїнів, які захищають нашу землю. Їхній подвиг нагадує, що боротьба за свободу ніколи не буває легкою, але завжди є необхідною.
    Битва під Крутами — це приклад мужності, який має залишатися в наших серцях. Ці юнаки віддали своє життя за ідею, за мрію про незалежну Україну. Сьогодні ми повинні пам'ятати про них, бо їхній подвиг є частиною нашої ідентичності та історії. Герої Крут довели, що незалежність України — це цінність, за яку варто боротися. Їхня самопожертва стала символом нескореності українського народу, який завжди прагнув до свободи
    Історія вкотре повторилась, що підтверджує важливість аналізу помилок задля виправлення долі народу. Через 104 роки та місяць після бою під Крутами це місце знову стало свідком боротьби за свободу України. З перших днів повномасштабного вторгнення селище опинилося в епіцентрі бойових дій. Росіяни знову прагнули захопити Київ у найкоротші терміни, але захисники України, зокрема підрозділи ЗСУ, ТРО та добровольці, героїчно обороняли цей напрямок.

 

4110855
    Завдяки їхнім діям вдалося затримати просування ворога, що дозволило покращити оборону столиці та отримати час для перегрупування українських сил. Як і 1918 року, бійці продемонстрували надзвичайну мужність, довівши, що наш народ готовий до останнього боротися за свою землю.
    Пам'ятаймо, що незалежність і свобода не є дарунком, а результатом жертовної боротьби багатьох поколінь. Пам'ять про Героїв Крут закликає нас цінувати те, що ми маємо, і бути готовими боронити це від ворога.

 

Заст.директора з наукової роботи Альошина К.П.

Добавить комментарий