Д�

06

2024

Українська хустина - берегиня роду

Протягом всього пройдешнього тижня, напередодні Всесвітнього дня української хустки, який кожен рік відзначається 7 грудня (http://www.pridunavie.com.ua/index.php/novosti/916-7-grudnya-den-ukrajinskoji-khustki), в Ізмаїльському історико-краєзнавчого музею Придунав'я проходив святковий захід «Українська хустка: минуле і сучасність». 3 грудня першими на новий захід завітали учні 3-Г класу Ізмаїльської гімназії № 10 з початковою школою зі своєю вчителькою Наталією Олегівною Вихрестюк.

    На початку зустрічі завідуюча відділом історії та культури Лариса Василівна Землянська провела дітям екскурс однойменною виставкою, на якій можна побачити хустки з фондів музею, з особистих колекцій містян, світлини співробітниць музею, що приймали участь у різні роки у флешмобі «Зроби фото з хусткою», фотокопії з інтернет-ресурсів, а також цікавих ляльок з музейної колекції. У процесі розповіді хлопчики та дівчатка дізналися, що Всесвітній День української хустки – свято дуже молоде. Проте воно одразу ж набуло статусу всесвітнього. Здавна хустка була українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. Вона є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це – невід'ємна частина української культурної спадщини.

    Також Ларисою Василівною було запропоновано дітям переглянути документальний фільм про українські хустки, по завершенню якого під мелодійну пісню дівчатка з ведучою заходу танцювали танець. Хлопчики також не сиділи без діла: вони читали своїм однокласникам цікаві прислів'я та приказки про хустку, але це було не дуже легко - треба було знайти початок та кінець відповідній приказці та прислів'ю.

    У другій частині відбувся майстер-клас по зав'язуванню старовинних бабусиних та сучасних українських хустинок та шарфів. В ньому взяли участь дівчатка, які прийшли на захід зі своїми родинними хустками. Під час процесу Лариса Василівна розповіла учасникам майстер-класу про те, що хустка – це не просто головний убір, це – доля на уквітчаному полотні. Дівчата та жінки носили хустку протягом усього року. При цьому вона була обов'язковим головним убором заміжньої жінки. У стародавні часи вибір хустки залежав від пори року, певного приводу та вподобань. На Великдень та Різдво носили яскраві хустки, у будні дні — стримані. Молодих дівчат вабили білі, а також хустки з орнаментами та цікавим поєднанням кольорів. Старші жінки обирали більш прості моделі, зазвичай у темній кольоровій гаммі. Вдови носили виключно чорні хустки.

    Під час майстер-класу кожна дівчинка мала змогу прикрасити себе автентичним аксесуаром. По завершенню святкового заходу всі його учасники, з метою збереження та відновлення українських традицій, популяризації у соціальних мережах хустки, як культурної спадщини, долучилися до флешмобу «Зроби фото з хусткою».