М�

08

2024

8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом

8 травня, з метою вшанування пам'яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 р., законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 р.», встановлено День пам'яті та примирення, який відзначається щороку.
Запроваджуючи цю пам'ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у

Німеччині й комуністичним в СРСР. У 1939–1945 рр. обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.
    Згадуючи в ці травневі дні про перемогу Антигітлерівської коаліції над нацизмом, слід пам'ятати про те, що Україна опинилася в епіцентрі Другої світової війни не в 1941 р., а 17 вересня 1939-го, коли о п'ятій годині ранку союзник Третього рейху радянський союз силами семи армій, однієї кінно-механізованої групи (близько 615 тис. осіб, 4900 гармат і мінометів, 4700 танків і 3300 літаків) перетнув радянсько-польський кордон.
                            Війна як змова нацистського та радянського режимів
    Червона армія почала анексію західноукраїнських земель на підставі секретного пункту пакту Молотова–Ріббентропа на 17-й день війни, яку згодом назвуть Другою світовою, хоча ще в ніч з 13 на 14 березня того року Королівство Угорщина за підтримки Третього Рейху розпочало війну проти Карпатської України та незабаром повністю окупувало цю невеличку українську державу на території сучасного Закарпаття.
    Друга світова війна була наслідком змови антигуманних нацистського та радянського режимів, які ставили геополітичні амбіції вище прав, свобод і життя людей, а також слабкості, страху і нерішучості міжнародної спільноти. Вона стала наймасштабнішим військовим конфліктом в історії та причиною найбільших трагедій минулого століття.
    Під час Другої світової війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше використана в бою атомна зброя. У війні взяли участь 80% населення Землі, бойові дії вели дві третини існуючих на той момент держав. До армій ворогуючих сторін було залучено понад 110 млн. солдатів, а загальні втрати населення становили від 50 до 85 млн. осіб.
                  Україна воює з підступними агресорами не одну сотню років
    Багато років вшанування пам'яті жертв Другої світової війни та відзначення перемоги над нацизмом відбувалися під гаслом «Ніколи знову». Але цього року Європа згадуватиме події, що відбувалися 79 років тому, в ситуації, коли на континенті триває найбільший з часу завершення Другої світової війни військовий конфлікт, і нова глобальна війна може стати об'єктивною реальністю. Повномасштабна військова агресія росії проти України супроводжується численними воєнними злочинами з боку російської армії та військово-політичного керівництва, що нагадують, а часом і перевершують звірства нацистів. Попри це, РФ системно знецінює, перекручує та маніпулює моральним спадком учасників Другої світової війни та перемоги над нацизмом, і ці цинічні дії набувають особливого розмаху напередодні 9 травня.
    Сьогодні всі ми пересвідчилися в тому, що афоризм середини ХХ століття «фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами» став реальністю.
    Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції як у складі червоної армії, так і в арміях західних союзників і підпільних рухів опору, та зробили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним із основних полів битви в цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати від 10 млн. до 14 млн. людських життів приніс український народ на вівтар боротьби з нацизмом. В Україні кожна сім'я знає, хто такий окупант, як він діє і як боротися з агресором. І немає різниці звідки суне ворог – зустріч буде «гарячою». Так було не лише в минулому столітті – боротьба за вільну Україну триває не одну сотню років.
    Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з підступним агресором. Сьогодні це путінська росія, яка хоче демонтувати нашу незалежність, яка в 2014 р. порушила нашу територіальну цілісність, яка упродовж двох десятиліть намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки. Ця війна триває вже десять років – і ми обов'язково переможемо, як перемогли в Другій світовій війні, бо для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти неонацистів-рашистів ХХІ ст. Міць наших Збройних Сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян.
                 З Другої світової війни радянська Україна вийшла в новій якості
    Під час Другої світової війни, у 1943–1944 рр., саме на українській території зосереджувалася майже половина діючої червоної армії. В Українській кампанії брали участь шість фронтів, Чорноморський флот, три флотилії. Мільйони радянських солдатів та офіцерів билися за Україну в 30-ти загальновійськових, 6-ти танкових, 7-ми повітряних арміях, 8-ми кавалерійських корпусах. Із 10 гвардійських армій 8 діяли на українських фронтах. Серед генералітету було чимало синів українського народу, зокрема, командувачі фронтів та армій: А. Гречко, А. Єременко, К. Москаленко, П. Жмаченко, Р. Малиновський, І. Черняхівський.
    Незважаючи на вкрай жорстокі репресивні заходи окупантів, мешканці України розгорнули масштабний рух опору. Частина населення України боролася з окупантами в партизанських загонах, диверсійних групах тощо. За 1941–1945 рр. в партизанських загонах і з'єднаннях налічувалося близько одного мільйона осіб, з яких 30 відсотків загинули.
    Освенцим визволяли війська 1-го Українського фронту, а танком, який зніс браму концтабору «Аушвіц-Біркенау», командував українець Ігор Побірченко. Прапор над Рейхстагом 30 квітня 1945 р. о 14-й годині 25 хвилин встановив лейтенант-українець Олексій Прокопович Берест. Росія без України та інших союзників ніколи б не перемогла Третій рейх.
    З Другої світової війни радянська Україна вийшла в новій якості – вона стала соборною, об'єднавши в одній державі власні історичні землі, стала помітним суб'єктом міжнародного права, здобувши ціною мільйонів людських життів право бути країною-фундатором Організації Об'єднаних Націй, активним членом десятків міжнародних організацій. За участь у війні близько 2,5 млн. українців нагороджено орденами і медалями СРСР, за виняткову мужність 2319 з них удостоєні звання Героя радянського союзу. Тричі Героєм радянського союзу став льотчик-винищувач Іван Кожедуб, на рахунку якого 64 повітряні перемоги.
    Цього року Україна втретє відзначає День пам'яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії росії. Нині, під час повномасштабної російсько-української війни, історія повторюється – росіяни вже вчинили величезну кількість воєнних злочинів та злочинів проти людства. У діях російських збройних сил є всі ознаки звірств, притаманних нацистам. Як бачимо, союзник Третього рейху на першому етапі війни – комуністичний радянський союз скористався із перемоги над нацизмом і укріпив свої позиції у світі. Його спадкоємцем, зокрема, в ідеологічному вимірі стала російська федерація, яка є країною-агресором і спонсором тероризму в світі, була ініціатором та причетна до численних злочинів (геноциди, військові інтервенції, каральна психіатрія, розробка та використання заборонених озброєнь тощо).
    Ще впродовж майже десятиліття після завершення Другої світової війни за вільну Україну проти радянського союзу вела героїчну боротьбу Українська Повстанська Армія, через лави якої за цей час пройшло близько 100 тис. людей.
    Пророчий вислів провідника українського руху опору Степана Бандери «І прийде час, коли один скаже: «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть «Героям слава!»» став реальністю сьогодні.
    Досвід та історичні уроки Другої світової війни допомагають організувати дієвий опір російському агресору.
    Свого часу «Закон про сприяння обороні Сполучених Штатів», більш відомий, як ленд-ліз, допоміг радянській армії перемогти нацистів. А «човникові» операції Військово-повітряних сил СРСР та США, пов'язані з бомбардуванням військово-промислових об'єктів Німеччини та її сателітів, під кодовою назвою «Френтік», що діяли з аеродромів, розташованих у Полтавській області в 1944 р., були не лише чудовим прикладом міжнародної співпраці, а й подвигом військових та цивільного населення України.
    Сьогодні і Україна, і США, і європейська спільнота мають змогу опиратися на здобуті в часи Другої світової гіркий досвід та історичні уроки, організовуючи дієвий опір російському агресору.
    Саме тому маємо й американський «Закон про ленд-ліз для оборони демократії Україною», і небувалу за масштабами підтримку України з боку світової спільноти.
    Жодна країна не може претендувати на визнання власної виняткової ролі в перемозі над нацизмом. Перемога – плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для ведення агресивної політики в наш час. Тому нинішня влада росії є руйнівником системи міжнародних відносин, заснованої державами-переможцями Другої світової війни.
    З 2014 року символом пам'яті про Другу світову війну в Україні, як і в Європі, є мак пам'яті (http://www.pridunavie.com.ua/index.php/novosti/883-chervonij-mak-shcho-vin-simvolizue-i-chomu-same-mak-e-simvolom-zhertv-vijni-v-ukrajini).

    Цього року 8 травня, в День пам'яті та примирення, Україна вшановуватиме пам'ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв Другої світової війни.
    Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам'ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 рр. серед українців та інших народів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Тому ми добре знаємо ціну війни.
    У російській федерації відзначення перемоги над нацизмом поступово перетворювалося на культ, а потім і взагалі на потворне явище «побєдобєсія», метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця», виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму. Саме через це Україна з часів Революції гідності послідовно впроваджує європейський підхід пам'ятання про Другу світову війну. А також застерігає інші країни від наслідків підтримки, поширення чи потурання російським наративам до 9 травня, адже кремль використовує причетність росіян до перемоги над нацизмом як моральне обґрунтування сучасних дій росії. Сьогодні російська влада фактично зруйнувала систему міжнародних відносин, встановлену після Другої світової війни. Збройною агресією проти України вона розв'язала першу в XXI ст. континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки. У цьому РФ нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х років напередодні глобального конфлікту. Ми маємо нагадувати світові, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти напередодні Другої світової заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні міжнародна спільнота має змогу опиратися на той гіркий досвід та історичні уроки.
    День пам'яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Цей день присвячений пам'яті тих понад 80 мільйонів людей, хто загинув на фронтах, в окопах, і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.
    Як відомо, 7 травня 1945 р. був підписаний Акт воєнної капітуляції Німеччини, який набув чинності 8 травня о 23:01. З цієї нагоди цього дня в багатьох містах Європи та США були проведені велелюдні святкування.
    В Україні День пам'яті та примирення встановлений згідно з Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 р.». Таким чином, Україна розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі пам'яті та примирення.

                                                           Науковий співробітник відділу історії та культури О.А. Гарвалінська