Архів записів
Контакты

 

Україна, Одеська область,
м. Ізмаїл, вул. Тульчианівська (Котовського), 51.

Тел.: (04841) 2-00-87, 2-16-70.
Факс (04841) 2-00-87 .

E-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Благодійний рахунок музею Придунав'я
UA438201720314231004301022613
ЕДРПО 20953156

Музей працює для відвідувачів щодня з 9.00 до 17.00, без вихідних.

                                                                        «Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні, 

                                                пересилає з уст в уста оповіді про нього, як про живого 

                                                сучасника і учасника нашої дійсності»                       

                                                                                                                       (М. Рильський)

36Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 р. – 10 березня 1861 р.) – український поет, письменник, художник, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, етнограф, історик, з точки зору багатьох українців – духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості, тісно пов'язаної зі стародавньою православною козацькою культурою і звичаями особливо України.


    Патріотичні мотиви в поетичних творах Тараса Шевченка пронизують кожен рядок. Він був справжнім борцем свого народу. Адже мало хто в світовій історії з таким же запалом захищав незалежність своєї батьківщини, свободу кожного українця. Робив це Тарас Григорович і словом і ділом. Його твори підіймали народ, спонукали до дій.
    Про Шевченка І. Франко писав: «Він був сином мужика – і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури». «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю!» писав Остап Вишня. «Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини» сказав Джон Ф. Кеннеді. «Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам'ять...» писав Є. Сверстюк.
    Тарас Шевченко – центральна постать в українському літературному житті ХІХ ст. Його творчість вплинула на розвиток нової української літератури завдяки кільком чинникам. Головне – Шевченко утвердив в українській літературі загальнолюдські демократичні цінності. Він авторитетно звернувся до широкого кола тем і мотивів, які до нього або не порушувалися, або звучали несміливо, це соціальні, політичні, філософські, історичні, морально-етичні, психологічні теми й мотиви. Він першим піднявся на відкриту боротьбу з російським самодержавством, кинув виклик імперії зла й насильства. Головне він на високому рівні в доступній формі поетизував й утвердив український світ як самодостатній предмет зображення. Його твори стали могутнім чинником пробудження і становлення національної самосвідомості. На їхніх сторінках талановито відтворено просту людину, її багатий внутрішній світ, трагедії і драми в житті поневолення. Поет, феноменальний мислитель, своєю творчістю він «вписав» український романтизм у контекст європейського й водночас прилучив українську літературу до кращих досягнень світового письменства. Він став унікальним і незрівняним талантом у пошуках художніх засобів і форм. Його твори написані в різних жанрах – балади, поеми, послання, думки, медитації, елегії, ідилії, які сприймалися усіма верствами суспільства стали досконалою формою. Тим самим він зумів визначити літературний шлях українським письменникам наступних десятиліть – Марку Вовчку, Панасу Мирному, Івану Франку, Лесі Українці та іншим. Разом з тим Шевченко розвинув українську літературну мову, збагативши її словниковий склад, граматику, які стали зразком і нормою для літератури, театру, преси. Він підніс її до рівня найрозвиненіших мов світу.
    Завдяки талантові Т. Шевченка, його твори були перекладені більш ніж 130-ма мовами народів світу. Сотні перекладачів у різних країнах зверталися до Шевченкового слова, чимало з них спеціально вивчали українську мову, щоб читати твори поета в оригіналі. Крім перекладів, друкуються наукові дослідження про життя і творчість українського поета в Болгарії, Німеччині, Канаді, США, Польщі, Англії, Франції, Італії. Інтерес до творчості Т Шевченка зростає в Японії, Китаї, країнах Латинської Америки, Африки, в Австралії. Шевченко став одним з світових лідерів в письменстві і, тим самим, підійняв українську націю до в всесвітніх вершин.
    З 1962 р. щорічно присуджується премія імені Т. Г. Шевченка за найвидатніші досягнення в літературі й мистецтві. На тексти Т. Шевченка створено близько 500 музичних творів (хорових, оперних, сольних, хореографічних та інших). Всесвітня слава Кобзаря засвідчена численними пам'ятниками, встановленими як в Україні (на рідній землі Кобзаря їх налічується 1256), так і в різних куточках світу. Перше погруддя поета було встановлене ще наприкінці ХІХ ст. на півострові Мангишлак, в Олександрівському форті (колишньому Новопетрівському укріпленні, де служив Т. Шевченко). Кошти на його спорудження збирали офіцери-демократи. Цей пам'ятник проіснував до 1920 р. Уже в ХХ ст. з'явилися монументи Кобзареві в Канаді, США, Румунії, Франції. Відкриття пам'ятника у Вашингтоні в 1964 р. перетворилося на урочисте свято, на якому з промовою виступив екс-президент США Дуайт Ейзенхауер. І сьогодні в різних куточках світу пам'ятають про великого українського поета, віддають йому шану. Так, у 2008 р. в Пекіні відкрито єдиний не лише в Китаї, а й у всьому азіатському регіоні пам'ятник Т. Шевченку. У 2010 р. в столиці Данії з'явився монумент українському поету, який є першим і поки що єдиним у Скандинавії. Усього в світі налічується близько 500 пам'ятників Кобзареві. Ім'ям Т. Шевченка названо вулиці, бульвари, навчальні заклади. Його могила оголошена державним заповідником. Тарасова гора, місце поховання поета, стала всесвітньо відомою. Мільйонними тиражами видаються Шевченкові твори. За рішенням ЮНЕСКО ювілеї Т. Шевченка відзначалися в усіх державах світу.
    Для українців Тарас Шевченко являється захисним щитом. Він служить, як протест проти неправди й фальшу. Слова з його поезій були співзвучними настроям тисяч людей, які піднялися за європейські цінності під гаслами Кобзаря. З словами і портретами Шевченка вже два роки українські воїни захищають свою державу від злочинної росийсько-путінської агресії, яка рясно заливає кров'ю величезні простори нашої землі, нищить мільйони невинних людей, культурні цінності, запроваджуючи систему вбивств і тортури людей і заявляючи претензію на панування над Україною і втягаючи світ у безодню нечуваних поневірянь. Славний Іван Дзюба писав про Т. Шевченка: «Шевченко давши людству краще з українського, він в той же час дав українському краще з вселюдського – в самому рівні і якості своєї думки, свого слова». Численні літературознавці Шевченка ставляють в одному ряду з іменами Гейне, Байрона, Петефі, Міцкевича та іншими світовими велетнями. Ось так пише Вадим Скуратівський: «...саме з Шевченка розпочинається довгий і драматичний процес планетарної демократизації світової літератури. «Кобзар» – один із перших взірців такого по-справжньому олюдненого мистецтва». Український письменник і літературний критик Володимир Базилевський писав: «Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас – і, чи є такий українець, який не знав би, про кого йдеться мова?».
    Так для наших батьків, для нас і майбутніх українських поколінь Тарас Шевченко був, є і залишиться на всі часи гордістю і святістю – його життя і твори наповнені глибинним змістом, патріотизмом, любов'ю до рідної України та закликом до боротьби! Тож, Тарас Григорович Шевченко – це самобутній діамант нашої культури. Він вірив сам у краще й закликав це робити кожного. Та й досі закликає вірити, надіятись, бо тільки з надією у серці людину ніщо не зламає.

 

                                        Науковий співробітник відділу історії та культури Гарвалінська О.А.

 

п

Добавить комментарий