Я�

27

2024

Міжнародний день консерватора-реставратора

Сьогодні, 27 січня, відзначається Міжнародний день консерватора-реставратора – дата, яку було встановлено на XVIII Міжнародному конгресі зі збереження та реставрації культурних цінностей, що відбувся в Гранаді 2011 року. У цей особливий день ми користуємося можливістю віддати належне та подякувати роботі багатьох реставраторів і консерваторів, які дають нам змогу піклуватися про нашу культурну спадщину й поширювати її.
Експонати старіють так само, як і люди. А через неналежні умови

зберігання – ще швидше. Реставратори та консерватори – незамінні постаті для розвитку культури, оскільки вони відповідають за такі ключові завдання, як збереження предметів, поширення, дослідження та виставки. Праця реставраторів фізично важка, копітка і, на жаль, дуже невдячна у фінансовому плані, хоча шедеври, яких вони торкаються, можуть коштувати десятки мільйонів гривень.
    За словами самих реставраторів, відновлення експонату починається ще в музеї, куди приїжджає спеціальна комісія з майстерні, щоб визначити чи потребує твір реставрації, а якщо потребує, то які види робіт будуть потрібні. Вже потім картину (скульптуру, меблі тощо) доставляють безпосередньо в реставраційний центр. Там її ще раз візуально обстежують фахівці центру (рішення тут ухвалюють лише колегіально), після чого виробляється алгоритм відновлення. Як розповідають реставратори, їхня робота схожа на працю медиків: і інструменти ті ж – скальпелі, пінцети, шприци, – і головний принцип – «не зашкодь».
    Ось уже не одне десятиліття Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я тісно співпрацює з філією Національного науково-дослідного реставраційного центру міста Одеса. В цьому році Одеська філія ННДРЦУ відзначає свій 40-річний ювілей.
    Одеська філія була заснована у 1984 році. Першочерговою проблемою став пошук приміщення для установи. Деякий час реставратори були змушені працювати в різних музеях Одеси. Лише у 1989 році відбувся переїзд до постійного місця розташування. Як і належить установі такого роду, реставраційна майстерня розміщується аж ніяк не в простому будинку, а в двоповерхової будівлі – пам'ятки культурної спадщини поч. ХХ століття, колишнього особняка М.Ф. Вейнмарн у Вознесенському провулку, 7. Особняк Веймарна, що причаївся між двома видними прибутковими будинками (під цим ім'ям будинок значиться в реєстрі пам'яток архітектури), виконаний у досить незвичайному для Одеси стилі німецького модерну (Jugendstil), який відрізняє прагнення поєднати в одному флаконі раціоналізм і декоративність. Особняк збудував у 1907-му році архітектор Бауер.

    Усередині будівлі, втім, ще цікавіше. Тут корплять над витворами мистецтва реставратори масляного та темперного живопису, фахівці з графіки, тканини, кераміки, порцеляни та, звичайно ж, дерева. У кожного за спиною художня освіта, здобута у найкращих профільних вишах колишнього Радянського Союзу, і не одна виставка власних робіт. Допомагають реставраторам два науковці – мікробіолог та хімік, – мабуть, найважливіші люди у всій цій кухні.
    Сьогодні колектив фахівців Одеської філії ННДРЦУ складається з кваліфікованих художників-реставраторів станкового олійного та темперного живопису (І. Поляков, І. Русіна, А. Черешня, В. Онопрієнко, Н. Кудіна, Г. Данілюк), графічних творів (А. Мацкевич), творів з кераміки (Н. Маріненко, А. Меланьїна), тканини (С. Омеліна, Л. Шанусь), меблів (А. Вакаренко) і фахівців з питань хімії та біології, збереження пам'яток у фондосховищах (Ж. Боровська, В. Коритнянська), головного зберігача фондів (К. Богомоловой), працівників адміністративно-господарчої частини.
    Як було вже сказано вище, музей Придунав'я співпрацює з фахівцями Одеської філії ННДРЦУ вже багато років і серед найбільш значущих творів, повернутих до життя консерваторами-реставраторами, з фондів нашого музею, можна назвати частину колекції ікон XVIII-XIX ст. (художники-реставратори І. Поляков, Г. Данилюк).

    Реставрація кожної ікони – це окрема історія. За словами спеціалістів, реставрувати такі роботи дуже складно. Адже треба розуміти не тільки сам процес реставрації, а й знати біологію, фізику, хімію, мистецтвознавство, мати аналітичне розум і гарну інтуїцію. Втім, виліковуючи ікону, реставратор приносить в жертву частинку себе. Адже майстрам доводиться працювати із шкідливими для здоров'я речовинами. Однак їх це не зупиняє.

 
    Також на особливу увагу заслуговує реставрація антикварних меблів. Предмети старовини мають не тільки історичну, а й сімейну та культурну цінність, тому майстру важливо не тільки повернути втрачену функціональність, замінити деталі, що зламалися, або оновити лак, а скоріше зробити це так, щоб реставрація, яку він виробляв, була непомітною, і здавалося ніби стілець, диван або комод завжди були справними та красивими.
    У 2015 році до рук фахівців Одеського реставраційного центру потрапив тристулковий дубовий буфет початку ХХ століття з колекції меблів музею. Цей буфет, після передачі, понад 20 років простояв у фондосховищі музею Придунав'я. Знаходився він у самому непривабливому вигляді: був покритий чорною кіптявою та брудом, через яку не було видно вишуканих візерунків та перламутрових прикрас.
    Чудеса кмітливості у наданні старовинним речам товарного вигляду показав фахівець з меблів та інших виробів із дерева Валентин Зайцев. Це – художник у другому поколінні, який працює разом зі своїм сином, який теж закінчив Греківку. Свого часу Валентин Миколайович встиг попрацювати декоратором на Одеській кіностудії. Його декораціями бігав Електроник, а на дивані, який Зайцев приніс з дому, знімали Марину Владі у стрічці «Вітер у місті».
    Майстри повернули до життя, здавалося б, безнадійний мотлох, місце якого – тільки на звалищі. Після реставрації, буфет набув гідного вигляду і музейники визначили відповідне його епосі місце в експозиції: він добре вписався в інтер'єр залу з постійно діючою експозицією «Соціально-культурний розвиток Бессарабії в XIX столітті».

    В фондах нашого музею є колекція старих килимів. Вони потребували досить серйозної реставрації та завдяки фахівцям Одеської філії національного науково-дослідного реставраційного центру України їм було надано друге життя. Протягом двох років точилася робота з реставрації. Міліметр за міліметром художник-реставратор Омеліна С.В. відновлювала їх початковий вигляд, реставрувала уток та зміцнювала основу. Відреставровані унікальні експонати одразу стали центральними раритетами виставкових залів. Вони прикрасили нові виставки музею «З Україною в серці» та «Перша Світова у пам'яті Ізмаїла». Історія цих експонатів абсолютно унікальна.
    Один із них, вовняний ворсовий килим «Українське підвір'я», подарований музею мешканкою міста Ізмаїл Тетяною Миколаївною Новіковою. Він являє собою прекрасний зразок килимарства кінця XIX ст. У килима дивовижна доля. Спочатку він належав прабабусі Тетяни Миколаївни, Софії Оссовській, яка мешкала у місті Полтава. Килим вона отримала від своєї матері як посаг. Потім у спадок він дістався старшій дочці Вірі Германівні, а потім – старшій онуці Т.М. Новіковой.

    Заслуговують на увагу відреставровані твори графіки (художник-реставратор А. Мацкевич): гравюра «Божа Матір з Немовлям» і «Повстання болгар». Гравюра «Божа Матір з Немовлям» була запрошена до участі на виставці «Погляд крізь віки. Дослідження та реставрація до 80-річчя ННДРЦ України в м. Київ.

     Необхідно згадати реставрацію творів декоративно-ужиткового мистецтва, серед яких вироби з кераміки турецького періоду XVIII ст (художник-реставратор А. Меланьїна,Л. Маріненко).
    Вже 40 років Одеська філія ННДРЦУ, як провідний заклад у реставраційній галузі, поєднує практичну реставрацію з науково-експериментальною роботою. За роки існування філії склалися свої традиції, виріс і сформувався колектив, спроможний виконувати найскладніші завдання. Водночас, визначився характер реставраційної, наукової, методичної роботи та основні напрями діяльності закладу, які в цілому базуються на спадкоємності накопиченого досвіду, знаннях, тісному зв'язку з музейними, науковими й спорідненими реставраційними організаціями України та інших держав світу.
    Фахівці ОФ ННДРЦУ повернули до життя багато пам'яток з музейних скарбниць 19 музеїв України. Серед них музеї Одеси, Миколаєва, Херсона, Сімферополя, Феодосії, Кропивницького, Ізмаїла, Білгород-Дністровська, Чорноморська тощо. Це вагомий внесок у збереження історико-культурної спадщини українського народу. За прекрасними роботами, які експонуються у музейних залах та захоплюють нас, насправді стоїть титанічна праця людей, які залишаються у тіні.
    Співробітники Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я вітають талановитий колектив Одеської філії ННДРЦУ з професійним святом і бажають усім міцного здоров'я, невичерпного натхнення, енергії. Нехай результат вашої праці приносить радість і задоволення оточуючим.

Співробітники відділу фондів: головний зберігач Сюпюр Г.П.,

ст.науковий співробітник Суворова М.О.