О�

31

2023

Міжнародний день Чорного моря

Міжнародний день Чорного моря святкують 31 жовтня. Це свято носить екологічний характер. Святкові заходи включають різноманітні акції екологів і фахівців в області екології на захисту Чорного моря. У цей день проводяться активні заходи щодо інформування широкої громадськості про сферу і проблеми його екології, поточний екологічний стан і дії, щодо її поліпшення, в тому числі і заходи протидії перелову риби, який завдає значної шкоди морській екосистемі.

    27 років тому, 1996-го, шість чорноморських країн (Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія, Україна і Росія) підписали Стратегічний план дій із відновлення та захисту Чорного моря, започаткувавши Міжнародний день Чорного моря. Цей план був розроблений після проведення всебічних досліджень морського середовища, які показали, що його життєздатність істотно погіршилася порівняно з попередніми трьома десятиліттями. Також потреба в такому документі виникла у зв’язку з небезпекою руйнування унікальних природних комплексів Чорного моря через вплив людини. Нині ж потреба зберегти Чорне море актуальна як ніколи, адже воно також відчуває на собі вплив російського вторгнення.

    Чорне море — унікальна водойма, яка виділяється з-поміж інших морів та океанів. З географічного погляду це внутрішнє напівзамкнуте море, що зусібіч оточене сушею та має обмежений зв’язок зі Світовим океаном через систему проток. Чорне море і його води Керченською протокою з’єднуються з Азовським морем, а протокою Босфор - з Мармуровим морем, через протоку Дарданелли - з Егейським і Середземним морями, будучи внутрішнім морем басейну Атлантичного океану. Його екологія дуже важлива для всього прилеглого регіону. У море впадають такі великі річки, як Дунай, Дніпро, Дністер і більш дрібні - Мзимта, Псоу, Бзибь, Ріоні, Кодор, Інгурі, Чорох, Кизилирмак, Єшільирмак, Сакар’я, Південний Буг, Камчия, Велека. Щорічний річковий стік в Чорне море орієнтовно становить близько 310 кубічних кілометрів, причому 80% цих вод виноситься на північно-західну шельфову частину, переважно Дунаєм та Дніпром. Річки, що впадають у Чорне море несуть із собою значні обсяги прісних вод, тому солоність Чорного моря майже вдвічі нижча за солоність океанічних вод. Наше море має ще одну особливість: це найбільший у світі мероміктичний басейн. Тобто його верхній водний шар не змішується з нижнім безкисневим шаром, що містить високу концентрацію сірководню та займає понад 80 % усього об’єму водойми. Тож багате біорізноманіття існує лише в насиченому киснем верхньому шарі води.

    Берег Чорного моря

    Напівзамкнутість і наявність великого обсягу безкисневих вод роблять Чорне море вразливим до людської діяльності й кліматичних змін. Промислове та сільськогосподарське забруднення в басейнах річок, вселення чужорідних видів і надмірний вилов риби наприкінці 1980-х наблизили екосистеми Чорного моря до колапсу внаслідок збільшення концентрації органічних сполук, дефіциту кисню та змін у харчових ланцюгах. До цього ж додалися виклики сучасності: зміна клімату, забруднення моря пластиком і хімічними сполуками (нафтові вуглеводні сполуки, хлор-, фторорганічні сполуки, антибіотики, важкі метали тощо), що потрапляють у море з водами великих рік.

    Попри це, починаючи з 1990-х з’явилася надія на покращення стану морського довкілля: учені помітили ознаки відновлення деяких екосистем у північній частині Чорного моря. Зокрема, завдяки зменшенню стоку біогенних речовин із річок і як наслідок зниження кількості органічних сполук у шельфовій зоні Чорного моря. Однак російське вторгнення з 2014 року поставило під загрозу і життя людей, і стан моря. Вплив військової агресії Росії на море складний і багатовекторний, адже вона не лише похитнула безпеку в чорноморському регіоні, а й призвела до змін у судноплавстві, водному господарстві, вплинула на морські біологічні та гідрологічні дослідження, які українські науковці проводили десятиліттями, і стала новим екологічним викликом.

    Бойові дії впливають на об’єкти природно-заповідного фонду, призводять до забруднення моря токсичними речовинами від затопленої техніки та зруйнованої прибережної інфраструктури, а також впливають на прибережні екосистеми.

    Із лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, вплив на море став набагато більшим і вираженим. Природоохоронні території узбережжя Чорного та Азовського морів  страждають і від окупації, і від бойових дій. Усі природні заповідники України, що мають у своєму складі морську акваторію, перебувають в окупації — разом із сімома прибережними національними природними парками й одним біосферним заповідником. Усі ці природоохоронні території та акваторії створили для збереження унікальних морських і прибережних оселищ: луків морських трав, підводних лісів із водоростей, піщаних дюн, лагун і всього різноманіття оселищ, яким вирізняються узбережжя Чорного й Азовського морів. Частина цих територій безпосередньо опинилася в зоні, де ведуться бойові дії чи розміщуються російські військові, як-то Кінбурнська коса чи острів Джарилгач у Чорному морі. Будівництво фортифікаційних споруд та окопів, пересування військової техніки й численні вибухи пошкоджують рослинний і ґрунтовий покриви. Додатковий негативний вплив чинять пожежі, що виникають як безпосередньо через бойові дії, так і з інших причин. Ситуацію погіршують окупація, мінування територій і знищення пожежної техніки окупантами.

Вибухи у Чорному морі

    На природоохоронні об’єкти серйозно вплинула й катастрофа на Каховській ГЕС, що сталася 6 червня 2023 року внаслідок підриву росіянами греблі. У зоні затоплення опинилися декілька об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема Нижньодніпровський національний природний парк, створений для збереження природних заплавних комплексів дельти Дніпра. Існування окремих видів та екосистем опинилося під загрозою.

    Унаслідок знищення Каховської ГЕС у Чорне море потрапили колосальні обсяги прісної води, забрудненої добривами, паливно-мастильними матеріалами та стічними водами. Аналіз даних із супутника дав змогу науковцям розрахувати, що після підриву Каховської ГЕС забруднені річкові води сягнули аж гирла Дунаю, охопивши понад 7300 км2 морської акваторії. В Одеській затоці науковці зафіксували стрімке опріснення води й падіння солоності із 14 до 4 проміле, а в деяких прибережних ділянках в окремі періоди — дуже високу концентрацію азоту, що може бути ознакою забруднення води каналізаційними стоками. Різке зниження солоності призвело до загибелі окремих гідробіонтів (підводних мешканців) — колоній мідій, мальків та ікри риб, — що надалі може позначитися на змінах усієї прибережної екосистеми. Через потрапляння такої кількості прісної забрудненої води морська вода почала цвісти внаслідок масового розвитку мікроводоростей.

    Карто-схема розповсюдження забруднених річкових вод після підриву греблі Каховської ГЕС відповідно до супутникових знімків

    На жаль, це не поодинокий випадок, коли нищення інфраструктурного об’єкта призводило до забруднення моря. Через численні російські атаки в прибережній зоні Чорного моря фіксували руйнування очисних споруд і портової інфраструктури, унаслідок чого забруднювальні речовини могли без перешкод потрапляти в море.

    Додатковими джерелами забруднення в морі є затоплена військова техніка, кораблі та боєприпаси, з якими в морське середовище потрапляють хімічні сполуки, залишки ракетного палива й важкі метали. Затоплені кораблі та літаки — це ще й джерело забруднення нафтопродуктами. Через мінування доступ до Чорного моря обмежений для науковців, але у випадку з розливами нафти й інших забруднювальних речовин учені можуть використовувати інформацію із супутникових знімків. За оцінками науковців, нафтова плівка вкрила десятки тисяч квадратних кілометрів морських охоронюваних територій України. Вкриваючи воду тонкою плівкою, нафта перешкоджає проникненню кисню, чим завдає величезної шкоди підводним мешканцям і часто призводить до їхньої масової загибелі.

 Російський військовий корабель в Азовському морі позаду затонулого українського судна у вантажному морському порту Маріуполя. Фото з відкритих джерел.

    Інша довгострокова проблема — замінування акваторій і великих територій України. Міни можуть не тільки забруднювати навколишнє середовище вибуховими речовинами та важкими металами, а й впливати на морських мешканців унаслідок випадкової детонації. Підводні вибухи здатні нашкодити гідробіонтам, призводячи до масової загибелі риби, а також бути причиною мінно-вибухових травм. Це може негативно позначитися й на китоподібних, яких у Чорному морі мешкає три види: афаліни, білобокі дельфіни та фоцени звичайні (морські свині). Усі вони занесені до Червоної книги України й потребували особливої охорони навіть у мирний час, а під час війни опинились у ще більш вразливому становищі. Окрім вибухів, додаткову загрозу для морських ссавців може нести й використання сонарів (гідроакустичних станцій) підводними човнами. Це впливає на здатність дельфінів використовувати ехолокацію, важливу для навігації та спілкування.

    Вибух вакуумної бомби на полігоні Опук. Фото: BlackSeaNews.

    Дрейфуюча міна біля берегів Одеси

    Із лютого 2022 року науковці фіксували випадки масової загибелі китоподібних майже у всьому Чорному морі. Загалом зареєстрована кількість загиблих дельфінів за рік повномасштабної війни — близько 1000 особин, що вдвічі-втричі більше за попередні роки спостережень. Реальна кількість загиблих тварин може бути ще більшою. Незвичайно великою була й кількість дельфінів, яких знайшли на березі ще живими.

Мертвий дельфін на Чорноморському узбережжі. Фото: Іван Русев

Морська свиня, викинута на узбережжя Одеси, травень 2022 року

    Загалом очевидно, що вплив війни на морське довкілля й екосистеми масштабний і багатогранний. Передусім після війни важливо буде провести всесторонні дослідження, адже досі науковці не мають повної картини того, що відбувається з морськими екосистемами: через бойові дії та мінування доступ до моря обмежений, а отже, й інформація фрагментарна. Частиною цієї роботи має бути картування всіх затоплених чи пошкоджених об’єктів, моніторинг стану екосистем, визначення, у яких ділянках і як вони постраждали, а де залишилися недоторканими.

    Загалом, щоби подолати наслідки бойових дій і війни в Чорному морі, доведеться комплексно підходити до проблеми: важливо створювати нові морські природоохоронні акваторії та водно-болотні угіддя, а також забезпечувати ефективну охорону наявних об'єктів, створювати штучні рифи, відновлювати популяції зниклих видів, управляти чисельністю інвазійних видів. Усе це потребуватиме масштабних різногалузевих досліджень, а також продовження втілення європейського законодавства.
    Надалі важливо впроваджувати інструменти морського просторового планування, а ще ухвалити євроінтеграційний закон про Смарагдову мережу, що дасть змогу краще охороняти морські й прибережні оселища. Важливо знизити антропогенний вплив на морські екосистеми, адже попереду ще довга дорога з подолання наслідків російсько-української війни для Чорного моря.

                       Ст.науковий співробітник                                            Суворова М.О.