И�

07

2023

Ярослав Мудрий: державотворець і просветитель

Ярослав Мудрий – Великий князь київський, державний діяч часів Київської Русі, видатний будівничий, полководець, дипломат, покровитель освіти та книгорозповсюдження. В цьому році відзначається 1045 річниця дня народження святого Ярослава Мудрого, якого називають фундатором книжності та вченості на Русі. Він засновник шкіл при храмах, книжкових майстерень, першої бібліотеки при Святій Софії Київській, яка згодом стала чи не найбільшою у цій частині світу книгозбірнею. Ярослав

запровадив у Києві літописання, уклав першу збірку законів, де закріпив милосердя й повагу до людини, замінивши прийняті раніше тілесні покарання та страту на грошові штрафи й інші легші кари.
    Правив у Києві в 1016–1018 та у 1019–1054 рр. Ярослав був одним із синів київського князя Володимира Великого. Визначення «Мудрий» йому дали літописці, і воно стало своєрідним символом діянь князя, котрий зумів утриматися при владі у Києві аж 35 років.
    Українські історики припускають, що Ярослав Мудрий народився в Києві приблизно у 978 році, деякий час жив у с. Предславине, неподалік міста, разом із матір'ю, полоцькою княжною Рогнідою. Після запровадження християнства як державної релігії при хрещенні дістав ім'я Юрій (Георгій). Здобув гарну освіту, навчаючись в одній зі шкіл для дітей привілейованих верств, заснованій його батьком. Із краєзнавчих джерел відомо, що у віці 15–16 років нащадків руських князів відсилали на удільні столи. Ярослава відрядили до Ростова, де він правив з десяток років. Згодом недовго, років п'ять, княжив у Новгороді, виплачуючи Києву щорічну данину.
    У 1019 р. став Великим князем. За час свого князювання доклав чимало зусиль для зміцнення держави. Здійснив низку блискучих походів проти печенігів і назавжди відкинув їх від кордонів руських земель. Розбудував Київ, заклав великий храм Святої Софії. Для його будівництва було запрошено найкращих майстрів із Візантії, які прикрасили унікальну за архітектурою споруду численними мозаїками, фресками, білим мармуром, червоним овруцьким шифером, бронзою, золотом. Нині собор внесено до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО.
    Вперше, вже в XI столітті, князь Ярослав Мудрий зробив крок до автокефалії: запропонував собору єпископів Київської Митрополії поставити Київським митрополитом Іларіона – русича, що і було звершене у Святій Софії. Тоді спільно з митрополитом Іларіоном вони уклали для Церкви «Ярославів устав», в якому візантійське церковне право було пристосоване до умов і потреб життя на Русі. Він відстоював канонізацію святої княгині Ольги, рівноапостольного князя Володимира та його підступно вбитих синів, князів Бориса і Гліба.
    Не перелічити, скільки храмів Божих заклав і збудував святий Ярослав Мудрий. За його правління було засновано Корсунь, Юр'їв, Ярославль, Новгород-Сіверський. Ярослав заснував у містах школи, у великих містах країни було створено книжкові майстерні, а переписування книг вважалося надзвичайно важливою та престижною справою. В Софійському соборі в Києві заснував бібліотеку. Продовжуючи справу свого батька, великого київського князя Володимира, у поширенні освіти, було зібрано велику кількість книжок. Більшість із них – переклади з іноземних мов, були церковними, богослужбовими. Крім них, широкого поширення на Русі набули трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Є припущення, що в Києві при монастирях існували й навчальні заклади вищого типу, де студіювали історію, літературу, богослов'я, природничі науки.
    Ярослав Мудрий залишив після себе перший збірник норм давньоруського права «Руську правду». Як зазначено у літопису, створивши та записавши закони, Ярослав наказав: «По цій грамоті живіть, як написано вам, так і дотримуйтесь». Ці закони відображали стан цивільного життя тих часів, а нині цікаві нашим сучасникам. «Руська правда» – ґрунтовне джерело, що містить повну систему стародавнього законодавства, норми карного й карно-процесуального права, витоки якого у більш ранніх постанов VIII – IX століть. Особливо цінною в цьому документі вважається кодифікація українського звичаєвого права. Князь проводив виважену дипломатичну політику, встановивши династичні зв'язки з монархами Європи: Норвегії, Швеції, Польщі, Німеччини, Франції. Його донька Анна Ярославна – французька королева, була однією із найбільш освічених жінок свого часу, і лишається популярною історичною персоною й по наш час.
    Значну увагу князь Ярослав приділяв розбудові Києва. Він оточив місто великим валом із глибоким ровом та із стіною на валу. До міста можна було потрапити через Жидівські (пізніше Львівські), Лядські та Золоті ворота. Останні дістали свою назву через позолочені бані церкви Благовіщення, що височіла над ними.
    Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. Помер 20 лютого 1054 р. Був похований у шеститонному мармуровому саркофазі в Софії Київській.
    Перед смертю Ярослав зібрав синів та заповів їм жити у мирі та злагоді, проте нащадки князя не дотрималися батькових настанов. Ярославичі дбали головним чином про примноження земель.
    Літописець крізь століття доніс до нас мудрі настанови князя Ярослава, які він перед своєю смертю заповідав своїм дітям: «...Якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить Він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі загинете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно». Ці слова, справді мудрі, пророчі, актуальні й важливі досі – для усіх нас.
    На згадку про князя Ярослава в багатьох українських містах названо вулиці. На його честь також названо багато навчальних закладів, різні заклади культури, благодійні фонди та премії. Пам'ятник великому князю Ярославу Мудрому розташовано в одному з найбільш значимих історичних місць столиці України – у сквері біля Золотих воріт. Автором ескізу монумента Ярославу Мудрому виступив відомий скульптор, кінорежисер й драматург Іван Кавалерідзе. Портрет Ярослава Мудрого зображено на банкноті номіналом 2 гривні.
    Великий князь Ярослав зробив багато для розвитку нашої культури, залишивши у спадок не лише унікальні архітектурні творіння, але й багате історичне минуле.

                                                                                Зам директора по науковій роботі Альошина К.П.