М�

08

2023

8 травня – День пам’яті та примирення

Щороку, 8 травня, відзначається День памʼяті та примирення з метою вшанування пам'яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років. Ця війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Тому надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам'ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які

постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
    В фондах Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я зберігається багато експонатів – німих свідків подій Другої світової війни. Це документи, фотографії, різні публікації, які висвітлюють окупацію України румунськими військами маршала Антонеску. Також документальні матеріали та фотографії, присвячені народній боротьбі проти німецько-румунських окупантів, про активних діячів та організаторів підпільного руху в Південній Бессарабії у роки окупації. Листи з фронту, обмундирування солдатів сухопутних військ, воїнів-моряків, особисті речі учасників визволення, снаряди, річкова міна та інше.
    Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об'єднаних націй) – і в складі Червоної армії й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад 8 мільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних.
    Загальна кількість мобілізованих з території України за роки війни до Червоної армії становила близько 7 мільйонів. Кожний другий з них загинув, а кожний другий із тих, хто вижив, повернувся інвалідом. Крім Червоної армії, вихідці з України воювали в арміях Польщі – 120 тис., США – 80 тис., Канади – 45 тис., Франції – 5 тис. Сотні тисяч українців боролися проти нацистів у лавах партизанів та повстанців. Семеро українців були командувачами фронтів і армій, 200 – генералами. Понад 2 тис. українців за героїзм під час боїв отримали найвищу нагороду в СРСР – звання Героя Радянського Союзу. У 1944 році кожен третій військовослужбовець Червоної армії був вихідцем з території України. У піхотних частинах і з'єднаннях 1-4 Українських фронтів українці становили 60–80 %. Під час гітлерівської окупації із нацистами у тилу боролися українські партизани та вояки УПА.
    Окупанти знищили 1 млн. 366 тис. військовополонених, на примусові роботи до Німеччини було вивезено біля 2,5 млн. людей. Із 900 тис. мешканців Києва (на 1940 рік) у 1945 році залишилися 186 тис., майже 200 тис. мешканців втратили Одеса та Харків, 100 тис. – Рівно.
    На території нашої держави було зруйноване 16150 підприємств, 27910 – колгоспів, 714 міст та селищ перетворились на руїни. Величезних розмірів досягло пограбування джерелських цінностей і творів мистецтва. Найбільш постраждалі музеї Львова, Київа, Харкова, Дніпропетровська. Було вивезено більше 35 тис. найцінніших музейних експонатів.
    Сьогодні восьме травня сприймається ще більш болісно. Адже починаючи з 24 лютого 2022 року українці ціною власного життя захищають свій дім від російських загарбників. Зараз, як і в роки Другої світової війни, нам довелося взяти до рук зброю та захищати рідну землю, свою незалежність і свободу. В період активної фази війни ці дні набувають нових смислів і символів.
    Символом Дня пам'яті та примирення з 2014 року в Україні є квітка маку (http://www.pridunavie.com.ua/index.php/novosti/807-chervonij-mak-yak-simvol-dnya-pam-yati-ta-primirennya). Її графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Червоний мак – символ жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів.
    Друга світова має стати для всіх уроком того, якою не повинна бути війна. Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет писав: «Історія нас не вчить, що ми маємо робити, проте вона показує, що робити не слід». Ці слова – головний підсумок Другої світової. Сьогодні ми вшановуємо пам'ять кожного, хто боровся з фашизмом, хто віддав своє життя за наше майбутнє. Ми у вічному боргу перед ними. Не існує слів, якими можна було висловити вдячність. Після перемоги гасло «Ніколи знову» матиме для нас ще сильніше значення, адже нам на власні очі довелось побачити жахіття війни. Згадуючи минуле, ми віримо у майбутнє!

                                                                                Ст.науковий співробітник Т.О.Мельянцева