А�

23

2023

«Книга твій друг, без неї як без рук»

23 квітня – Всесвітній день книги і авторського права. Це доленосна для світової літератури дата. У цей день народились такі видатні письменники, як Моріс Дрюон, Григорій Тютюнник та інші, а також померли такі літературні велетні, як Мігель де Сервантес Сааведра, Вільям Шекспір, Інка Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Тому природно, що саме цей день, за пропозицією Міжнародної Асоціації Книговидавництв, був обраний Генеральною конференцією ЮНЕСКО Всесвітнім днем книги і авторського

права.
    Таким чином, починаючи з 1995 року, 23 квітня майже у 200 країнах світу святкується Всесвітній день книги і авторського права. Своїм святом цей день вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі, музейники та всі, хто причетний до книжкової справи. Усюди організовуються цікаві акції, книжкові ярмарки, виставки, презентації, голосні читання, зустрічі з письменниками, автограф-сесії тощо.
    Сама традиція святкування народилася в іспанській Каталонії, де вже понад 80 років люди в день святого Георгія дарують червоні троянди і книжки тим, кого люблять: троянди символізують кров, пролиту Георгієм (покровителем Каталонії) у битві з драконом, а книги нагадують про сумну дату 23 квітня 1616 року – день смерті видатного іспанця Мігеля де Сервантеса Сааведри, автора безсмертної літературної перлини «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі».
    Книга – це джерело знань, мудрості. Вона допомагає вчитися, розширювати кругозір, ставати розумнішими та досвідченішими, отримувати відповіді на багато наших «чому» та «навіщо». Коли люди не вміли читати та писати, а інформацію потрібно запам'ятовувати та передавати – давні люди залишали написи чимось гострим на камені в печерах. Стародавні наскельні позначки були відлуннями книг. Пізніше навчилися добувати глину та використовувати для тих самих цілей. На вологій глині залишали символи та малюнки, а потім обпалювали на багатті. Написи чудово читалися та надовго зберігалися. Це були прообрази перших книжок. Пізніше стародавні єгиптяни, римляни та греки почали використовувати папірус. Проте папірус висихав і розмальовувався, знищуючи безцінні записи історії. Слов'яни використовували для книг бересту, звідси й почалася назва «берестяна грамота». На зміну папірусу та бересті прийшов пергамент, який робили зі шкіри звірів, але такі книги були громіздкими, а матеріал дорогий. Папір з'явився в Х столітті в Китаї – легкий, тонкий матеріал, на якому просто писати й текст зберігається надовго. Папір швидко поширився світом, почали вигадувати способи скріплення аркушів і перенесення букв на папір – друкарство.
    Перший верстат придумав німець Йоганн Гутенберг, якого вважають батьком друкарства. Першими центрами книгописання стали монастирі та церкви. В них створювалися відповідні книжки та порядок там був дуже суворий. За помилку чи негарний лист позбавляли мізерного пайка. Перші книги коштували дорого та ретельно охоронялися. Для збереження їм робили товсту шкіряну палітурку або з металу. Наш історико-краєзнавчий музей Придунав’я має колекцію подібних книг (http://www.pridunavie.com.ua/index.php/vystavki/438-kniga-pamyatnik-dukhovnoj-kultury).
    Найдавніша бібліотека Ашшурбанапала – найбільша в Стародавньому світі й найдавніша з усіх відомих. До нас дійшло понад 25 тис. глиняних табличок із клинописними текстами. А найстаріша рукописна книга – це церковна «Остромирова Євангеліє».
    Книга відіграє провідну роль у духовному розвитку кожного народу, поєднує цілі покоління людей. Недарма у народі кажуть: «Книга – найкращій подарунок».

                                                   Ст.науковий співробітник відділу історії та культури Т.О.Мельянцева