А�

18

2023

18 квітня - Міжнародний день пам’яток і визначних місць

Міжнародний день пам’яток і визначних місць, або День всесвітньої спадщини – відзначається щороку 18 квітня. Свято встановлене для підвищення обізнаності громадськості з різноманіттям культурної спадщини, її вразливістю та необхідністю ефективних зусиль заради збереження її для подальших поколінь. День заснований згідно з рішенням Генеральної конференції ЮНЕСКО (липень 1983 р.) з ініціативи Міжнародної ради з питань охорони пам’яток та визначних місць (International Council on

Monuments and Sites; ІCOMOS). В Україні цей день називається – «День пам’яток історії та культури» і встановлений згідно з Указом Президента від 23 серпня 1999 р., його також відзначають щорічно 18 квітня.
    Пам’ятки історії та культури України за своєю суттю є надзвичайно різноманітними, адже держава практично стала колискою і стиком культур східних і західних слов’ян. Україна вмістила на своїй території масу історичних і архітектурних пам’яток. Нині в Україні нараховується 1399 міст і селищ та більше 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною.
    Бессарабська земля щедра на багату історико-культурну спадщину, яка є невід’ємною частиною великої української культури. Ізмаїл – головне місто української Бессарабії, яке має велику історичну спадщину і відоме як старовинне місто, що було в минулому точкою протистояння Російської та Османської імперій. Туристична привабливість міста викликана різноманітними історичними пам’ятками й дивовижною архітектурою, в якій переплелися традиції слов’янської, румунської та турецької культур.

    Візитною карткою Ізмаїла вважається Свято-Покровський кафедральний собор – величний пам’ятник церковної архітектури першої половини XIX ст., розташований в самому центрі міста. Пам’яткою національного значення і одним з небагатьох унікальних зразків середньовічної класичної османської архітектури, що збереглися на території України – є Мала мечеть, де розташована діорама «Оборони турецького Ізмаїлу в 1790 р.». Серед визначних пам’яток Ізмаїла слід зазначити будівлю Палацу дітей та юнацтва ім. Алли Іванової міста Ізмаїл, будівлю Ізмаїльського військово-історичного музею.
    Одна з найкрасивіших будівель в місті є будівля Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я, що є пам’яткою історії та архітектури XIX ст. Споруда розташована в самому центрі міста на розі вулиці Тульчианівська та проспекту Незалежності. Особняк, в якому сьогодні знаходиться музей, було збудовано для купецької родини Тульчіанових. Бессарабський землевласник початку ХХ ст. Федір Павлович Тульчіанов був міським головою Ізмаїла (1880–1892, 1900–1906). На своїй посаді він вніс великий внесок у розвиток та благоустрій міста, а в 1912 р. став почесним громадянином Ізмаїлу.
    Із самого початку садиба належала купцю Павлу Тульчіанову - батькові майбутнього міського голови й була, імовірно, побудована в другій чверті XIX ст. Спочатку будинок був одноповерховим кам'яним. І лише в кінці XIX ст., коли змінилося суспільне становище сім'ї Тульчіанових, визначився новий тип будинку-особняка, перебудованого під житло та прийоми міського голови. Автор проекту перебудови, імовірно, архітектор В. Сємєчкін.

    Садиба почала формуватися у другій чверті ХІХ ст. з будівництва невеликого двоповерхового будинку у балканському стилі (нині флігель із вежею у дворі). Головна будівля була збудована у другій половині XIX ст. у стилі пізнього класицизму. Будівлі особняка та флігеля побудовані з червоної цеглини на вапняному розчині. Фасад житлового будинку був оштукатурений та розфарбований 2-3-ма кольорами в різні періоди. Особливістю будинку є пишний, багатий декор із рельєфними деталями та орнаментом. На головну вулицю міста виходять парадні приміщення, які на фасадах підкреслені арочними вікнами, балконом та багатою керамічною пластикою. В декорі фасадної частини ще одна особливість, яка до сьогодні до нас не дійшла – дві теракотові скульптури давньогрецької богині Перемоги - Нікі в нішах фасадної частини будівлі з боку проспекту. Одна з них розбилася внаслідок сильного землетрусу 1940 р., друга зникла наприкінці минулого століття. Сьогодні в очікуванні кращих часів у фондах музею Придунав'я зберігаються дві теракотові копії втрачених статуй, виконані за старою фотографією, що збереглася. На балконі збереглися оригінальні ажурні ковані ґрати. Відповідно до усталених на той час традицій, фасади були прикрашені віконними лиштвами, рустом, карнизами, по кутах пілястрами. Парадний вхід до будинку увінчаний двоколонним портиком, який є взірцем тосканського ордера. Зовні він виглядає міцним і значним, символізуючи фізичну міць і силу. В інтер'єрах збереглися стельові тяги трьох видів орнаменту, масивні двері з бронзовими ручками, виконані в архітектурних формах кінця XIX ст. В особняку здійснено невелику анфіладу кімнат.
    Будинок Тульчіанових став свідком багатьох подій, що відбувалися у місті та краї. У період Першої світової війни в частині будинку був штаб оборони російських річкових сил на Дунаї. У румунський період (1918 – 1940) у будівлі перебував трибунал (міський суд), де відбувалися політичні процеси над учасниками підпільного руху, потім була професійно-реміснича чотирикласна школа.
    На початку Другої світової війни, у червні 1941 р., у будівлі розміщувався штаб 51-ї Перекопської дивізії, а у підвалі – штаб оборони міста, у 1944 р. там був військовий госпіталь. З 1946 по 1986 рр. тут розташовувався Палац піонерів та школярів ім. А.П. Гайдара. З 1994 р. у будівлі знаходиться Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я, який є окрасою нашого міста, справжнім надбанням та історично важливим магнітом для всіх, хто прагне знати історію своєї країни та розвивати це прагнення в інших.

                                                                           Зам. директора по науковій роботі К.П.Альошина