О�

04

2022

Кишенькові годинники музея Придунав’я

З рубрики "Колекція фондів музея Придунав'я"

Сьогодні ми продовжуємо знайомити вас з годинниковою колекцією Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я. Цього разу йтимиться про кишенькові годинники, але спершу розповімо вам історію їх появи.
Час народження кишенькового годинника точно не встановлений. Єдино можна сказати з певністю, що своїй появі в світі вони завдячують технічному прогресу та розумовим здібностям людини. Перехід годинникової майстерності від ковалів до рук годинникарів-умільців і поява працездатного переносного годинника відбулися на рубежі XV–XVI століть.

    Вже в період з 1480 по 1511 рік Петер Хенлейн (Peter Henlein) став фабрикувати в місті Нюрнберзі (Німеччина) кишеньковий годинник, прозваний за свою овальну форму «нюрнберзькими яйцями». На підтвердження цього наводиться манускрипт сучасника майстра Іонна Коклея: «Петер Хенлейн, ще молодий чоловік, створює твори, яким навіть найбільш вчені математики віддають шану: з невеликої кількості заліза він виготовляє забезпечений багатьма колесами годинник, який, як би його не повертали, без наявності якогось вантажу, показує й відбиває 40 годин, навіть якщо перебуває у кишені».
    Такий годинник мав яйцеподібну форму, до того ж, циферблат знаходився всередині. Щоб переглянути час, потрібно було відкрити половинки «яйця». Корпус був зроблений із заліза. Тобто, вони були досить стійкими до механічних пошкоджень і добре підходили на роль речі, яку часто носять із собою. Пристрій, яким був наділений нюрнберзький годинник, у ті часи вважався дуже складним. Усередині працювали десятки різних шестерень, але всі вони були такими маленькими, що годинник легко поміщався в кишені. Хоча спочатку так їх ніхто не носив. Годинники висіли на ланцюжку, який одягали на шию. Так що правильнішим буде англійський термін «pendant watches», що означає «годинник-підвіска».
    Після своєї появи нюрнберзькі годинники почали завойовувати популярність дуже швидко. Запити тих верств суспільства, які могли їх собі дозволити, були дуже високими. Знать не влаштовував простий залізний корпус. Ювеліри стали інкрустувати годинник дорогоцінним камінням і химерними візерунками.
      Недарма ми вирішили розповісти вам про нашу колекцію кишенькових годинників саме 4 жовтня, тому що цей день у всьому світі відзначається як День народження кишенькового годинника.
    Патент на розробку кишенькових годинників належить голландському фізику Христиану Гюйгенсу та датується 4 жовтня 1675 року. До нього поняття точності було дуже розмитим. Перші кишенькові годинники нагадували не так точні прилади , як твори мистецтва. Але Гюйгенс забезпечив хронометр спіраллю й справа пішла. До речі, завдяки йому, стрілка рухається саме у відомому нам напрямку – фізик просто повторив рух тіні на сонячному годиннику в Північній півкулі. У Південному вони, за ідеєю, мають рухатися в іншому напрямку.

    Спочатку в таких годинниках була лише годинникова стрілка. Скла, що закриває циферблат, не передбачалося. На кожній цифрі розташовувався горбок, щоб можна було навпомацки визначити час, не виймаючи годинника з кишені. Через пару століть, на кишеньковому годиннику з'явилася хвилинна стрілка, а ще через півстоліття – секундна. Вони придбали знайомий нам вигляд: круглий корпус зі склом та кришечкою, що оберігає циферблат, та годинник кишеньковий на ланцюжку. Корпуса виготовлялися у вигляді тварин, птахів, комах з різних дорогоцінних металів із вставками дорогоцінного каміння.
   Пропонуємо вам помилуватися вишуканими старовинними і сучасними кишеньковими годинниками, які виставляються на аукціонах та купуються за величезні гроші.

    Найпоширеніший спосіб носіння кишенькового годинника на ланцюжку – це поєднання самого годинника з ланцюжком і брелоком. Для цього брелок прикріплюють до одного кінця ланцюжка, а сам годинник, який розміщуватиметься в окремій кишені на стороні жилета, протилежної «робочій» (правій або лівій, залежно від особливостей людини) руці, – до другого. Така специфіка пояснюється частою необхідністю писати й мати можливість дивитися на годинник. Мода в одязі поспішає за годинником у кишені: з'являються кишені різних форм. Характерно, що найбільш поширеною комбінацією стало прикріплення ланцюжка не просто до брелока або одягу, а до ґудзика жилета таким чином, щоб брелок залишався на увазі, стаючи додатковим аксесуаром до одягу, об'єктом прикраси.

    Разом з розвитком вартового мистецтва майстри стали ретельніше підходити до питання оформлення кишенькового годинника, адже вони демонстрували високий статус їхнього власника. Годинники покривали емаллю, інкрустували коштовним камінням. Багато з них – це шедеври не лише вартового, а й ювелірного мистецтва. Чоловіки вальяжно діставали свій кишеньковий срібний годинник або золотий з боєм і дивилися час. Це було дуже аристократично та показувало на спроможність їхнього власника, адже купити кишеньковий годинник було досить дорого. Німецький або швейцарський кишеньковий годинник – це була мрія на межі фантастики!
    Проте, військові всіх чинів змушені були відмовлятися від кишенькових годинників, і до середини XIX століття почали з'являтися перші наручні годинники, які своєю простотою та зручністю рік за роком витісняли кишенькові. Найбільшого поширення набули механічні, кварцові та електронні наручні годинники. Але про них ми розповімо вам у наступних публікаціях.
    Музейна колекція кишенькових годинників налічує 17 екземплярів кін. ХІХ–сер. ХХ ст. виробництва Швейцарії, Німеччини, США, Росії та СРСР. Розглядаючи нашу годинникову колекцію, коротко розповімо вам про компанії, фірми, заводи-виробники музейних кишенькових годинників.
    Більшу частину складають годинники виробництва Швейцарії (відомих торгівельних марок «CYMA», «LONGINES», «REMONTOIR» та інші) – 8 екземплярів. Всі вони мають круглу форму, металевий корпус, циферблати емальовані під склом, у деяких на них римські числа, на інших – арабські. Всі годинники вгорі оснащені ключем заводу та кільцем. У сімох з них внизу на циферблаті знаходиться секундомір. У одного годинника торгівельної марки «SUPERIEUR» є ланцюжок для підвішування. На кришках деяких годинників можна побачити гравіювання, іменні написи, а також цілі композиції.

    Швейцарська компанія «CYMA» (Myriade) була заснована 1862 року братами Швоб. Французьке слово Cyma ідентичне англійському «summit», яке означає зустріч на найвищому рівні. На початку XX століття компанія створювала ускладнені хронографи з ультратонкими механізмами для кишенькового годинника.
    Назва годинників «Longines» – «Лонжин» походить від Les Longines, в перекладі з французької «довгі вузькі поля». В містечку з такою назвою в 1867 році була побудована фабрика з виробництва годинників. Перший рік праці став знаковим для компанії. Саме в цьому році був створений перший механізм Лонжин – L20A. Це були перші в світі годинники, у котрих перевод стрілок і запуск виконувався при допомозі заводної головки. Раніше всі моделі годинників заводились ключем. Саме ця модель отримала бронзову медаль на Всесвітній виставці в Парижі.
    Один із годинників виробництва Швейцарії торгівельної марки «PRIMA HOMIS WATCH» належав ізмаїльському краєзнавцю Нєдову Петру Дмитровичу, який був головним бухгалтером фінансового відділу Дунайського пароплавства. Він добре володів румунською мовою та в свій час допоміг співробітникам музею Придунав'я із перекладом документів, що стосуються сім'ї купців Тульчіанових.

    Є в зібранні кишенькові годинники із колекції ізмаїльського колекціонера Большедворова Євгена Михайловича, який трагічно загинув на початку 90-х років ХХ ст. і музею Придунав'я було передані 7 годинників із його колекції. Серед них є екземпляри виробництва Швейцарії, США та СРСР. Більшість з них мають круглу форму, металевий корпус, циферблати емальовані під склом, у деяких на них римські числа, на інших – арабські.
    Незвичайний вигляд має годинник відомої американської фірми «WALTHAM». Його корпус восьмигранної форми, прикрашений гравіюванням із рослинним орнаментом. Годинник має три стрілки темно-синього кольору: годинну, хвилинну та секундну. Головка заводного ключа маленька, з бірюзовою бусинкою.

    Ідея створення компанії Waltham Watch Company належить годинникареві Аарону Луфкін Деннісону. Йому спала на думку ідея виготовляти годинники, використовуючи механізми, в яких є взаємозамінні деталі. Це було зроблено для зниження витрат на ремонт годинника. Деннісон почав виготовляти деталі для годинника на своїй фабриці «Howard & Davis» у 1849 році, а перший годинник був випущений на ринок у 1853 році.
    Є серед них і кишеньковий годинник марки «Молния» виробництва СРСР. Такі годинники вироблялись на Челябінському годинниковому заводі «Молния», який розпочав випуск продукції 17 листопада 1947 року. Існували кишенькові годинники «Молния», що виготовлялись спеціально для гірняків, залізничників та сліпих. Приблизно 80% робіт по збірці та оформленню годинників робилось вручну.

    Цікавий кишеньковий годинник виробництва Росії, відомої торгівельної марки «Павел Буре». Годинник круглої форми. Циферблат під склом, з однією хвилинною стрілкою. По колу розташовані римські цифри. Годинник незвичайний через наявність крім основного циферблата трьох маленьких, що показують дату, день тижня та секундомір.

    Торгова марка (і однойменна фірма-виробник годинника) «Павел Буре» почала свою цікаву історію аж у 1815 році в місті Санкт-Петербурзі. Туди годинниковий майстер німецького походження Карл Буре та його син Павло переїхали з Ревеля. Павло Буре успішно закінчив Петропавлівське комерційне училище і вже у 26 років (1868 року) примудрився стати повноправним компаньйоном свого батька.
    І десь у 80-х роках ХІХ століття з'явилася фірма «Павло Буре», з якою пов'язують історію та розвиток російської годинної справи в цілому. Але бізнес потрібно було розширювати, і були швидко відкрити магазини у Москві та Києві. До 1899 року компанію Буре удостоїли звання "Постачальник Імператорського Двору".
    Крім знатних і відомих людей Павло Буре робив кишеньковий годинник і в скромніших варіантах - для військовослужбовців, працівників залізниці. Він проводив правильний маркетинг, випускаючи годинник під різні потреби та різний гаманець, і саме Павло Буре перетворив годинник з розкоші на предмет повсякденного побуту, за рахунок чого і зміг виробляти колосальну кількість годинників. Його недорогий годинник коштував лише два рублі!
    Але в 1917 році внаслідок революції фірма «Павло Буре» припинила своє існування в Росії. Але все ж таки маючи багато виробничих потужностей у Швейцарії, компанія збереглася і переїхала в Ле Локль, де продовжила виробництво і дуже скоро фірма Буре стала одним з найвідоміших виробників годинників в Швейцарії.
    І лише 2004 року ця торгова марка знову повернулася до Росії. І в наші дні логотип Павло Буре асоціюється з досконалою точністю та стильним дизайном, престижністю та статусом.
    Є в зібранні три іменні кишенькові годинники виробництва Німеччини та СРСР, якими були нагороджені ветерани Другої Світової війни.
    І останній годинник про який хотілось би розповісти – це кишеньковий годинник марки «ЗИМ» 30-40-х років ХХ ст., Самара, СРСР. Має круглу форму, металевий корпус. Вгорі оснащений ключем заводу та кільцем. Циферблат під склом з арабськими цифрами по колу й 2-ма стрілками: годинною та хвилинною. Внизу на циферблаті знаходиться секундомір. Є ланцюжок для підвішування.

    «ЗИМ» – годинникова марка самарського заводу імені Масленникова, який був заснований у 1911 році та за час свого існування випускав різну оборонну продукцію. Але найвідоміша його «мирна» продукція — саме годинники: «ЗИМ» та «Победа». Ще до війни на заводі виробляли кишенькові годинники під маркою «ЗИМ». Вже в 1946 році завод випустив їх понад 46 исяч штук. У 2009 році ЗІМ повністю припинив своє існування як юридична особа.
    Кишеньковий годинник був свого часу для чоловіка річчю статусною, ним пишались і часто передавали у спадок. Так і співробітники нашого історико-краєзнавчого музею Придунав'я пишаються колекцією кишенькових годинників. Поки що вони зберігаються у фондах, але ми обов'язково підготуємо їх для виставки і наші відвідувачі зможуть побачити ці годинники на власні очі.

                                          Ст. науковий співробітник фондів музею Придунав'я Суворова М.О.