Д�

07

2021

В музеї Придунав'я відзначили Всесвітній день української хустки

Другий рік поспіль, 7 грудня в Всесвітній день української хустки, наукові співробітники Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я беруть участь у флешмобі «Зроби фото з хусткою», під час якого кожна представниця прекрасної статі прикрашає себе автентичним аксесуаром і демонструє багатовікову красу української жінки.
Всесвітній день української хустки – свято дуже молоде, ініціювала його група активісток з Вінніци в 2019 році. Громадські діячки,

депутатки, актриси театру і кіно, викладачки вирішили створити таке свято для об'єднання жінок різних професій, віку і національності із спільною метою зберігати та відновлювати українські традиції. Однак завдяки діаспорі, свято відразу ж набуло статусу Всесвітнього. День хустки відзначили громади кількох країн, зокрема Іспанії, Канади та США.
    «Промитка, тибеткова, бавниця, опиначка» — все це назви хустки. Історично хустка прийшла на заміну обрусу (квадратний шматок тканини, яким покривали голову і не зав'язували) і намітки (прямокутне полотнище з орнаментом по коротким сторонам), хоча дуже часто можна зустріти їх поєднання. Цікаво що «правильна» українська хустка мала білий фон, а от кольорові варіації мають турецький корінь.
    З давніх-давен українська хустка супроводжувала людину протягом усього її життя, була наділена якоюсь магічною силою та вважалась оберегом. Вона як берегиня роду була з нею від самого народження і до останнього подиху. Застосування хустки в домашньому побуті було досить різноманітним. Хустину використовували коли в родині народжувалась дитина, а також під час обряду хрещення немовля; коли юнак ішов до війська: на проводах мати обов'язково пов'язувала йому хустину, яка мала вберегти сина від усього лихого; коли до молодої дівчини приходив свататись парубок: вона, на знак своєї згоди, також виносила йому хустину.
    Хустка може чимало розповісти про свою господиню: дівчина вона чи заміжня жінка, ходить вона у веселощах чи горі, зібралась до роботи чи до свята. В українських жінок були святкові хустини, в яких вони ходили до церкви, і буденні, які вони одягали, коли порались по господарству.
    Молоді жінки переважно носили хустини світлих кольорів, на жінках старшого віку можна було побачити лише темні, а вдови завжди одягали тільки хустки чорного кольору. Крім того, хустини були різного розміру: маленькі (повсякденні), які жінки пов'язували лише на голову, і великі, які одягали на голову і обв'язували навколо грудей, щоб було тепліше в холодну пору року.
    Вишивалися хустки шовковими нитками і лише вручну. Найбільше використовували червоний, синій, зелений та жовтий кольори. Орнамент на хустинах був здебільшого геометричний, а хустки з квітковим орнаментом (квітами рожі, волошок та гвоздик) з'явились аж у XVIII столітті. А от українські хустини з зображенням птахів можна зустріти вкрай рідко.
    Як бачите, українська хустка ― це не лише головний убір жінки, але й важлива сімейна реліквія, яку передавали з покоління в покоління. Це давній символ жіночої душі, кохання та вірності. Ось чому Всесвітній день української хустки – це не просто ще одне свято в календарі, а важливий внесок у збереження та популяризацію нашого національного надбання.
    В Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав'я хустки часто використовують у створенні виставок і театралізованих заходів. Так, в березні 2013 року в музеї відкрилася «Шалена виставка», на якій була представлена колекція шалей, хусток і аксесуарів мешканок Південної Бессарабії кінця XIX – сер. XX ст. з фондів музею Придунав'я. З 2016 року в залі з постійно діючою експозицією «З Україною в серці», в День Святого Андрія, щорічно проходять театралізовані вистави «Андріївські вечорниці», в ході яких привітна хазяйка та її гості – молоді дівчата демонструють українські хустки.