Архів записів

12009 листопада – день української писемності та мови, встановлений указом президента України Леонідом Кучмою у 1997 р. Датою свята було обрано День вшанування Нестора Літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила та Мефодія. Вважається, що з преподобного Нестора починається письмова Українська мова.
Нестор Літописець – людина, яка написала першу історію нашої країни. Дата його народження невідома (приблизно 1056 р.), ім'я – теж. Нестором його назвали при постригу в ченці в Києво-Печерському монастирі – першої чернечої обителі на Русі, заснованої в 1051 р. Головна праця його життя – «Повесть временных лет», що розповідає про початок Русі й основні події тих століть, про біблійну історію світу. Він зарахований до лику святих не тільки в Російській Православній Церкві, а й внесений до списку святих Римсько-Католицької Церкви.
    Є припущення, що писемність на території України мала кілька варіантів: у Північному Причорномор'ї користувалися абеткою,

ідентичною грецькій або Римській латиниці; у східних районах була своя оригінальна писемність, відома науці під назвою сарматських знаків. Ці знаки були схожі на вірменську й грузинську писемності, але більша частина – це слов'янські знаки.
    Поряд з кирилицею існувала інша абетка, відома під назвою «глаголиця». Деякі дослідники вважають, що в її основі лежить коло, трикутник і хрест – найважливіші символи християнської культури. Перша друкована книга, що була набрана глаголицею, була видана у Венеції в 1483 р. Довгий час існували два алфавіту: глаголиця й Кирилиця – стародавні слов'янські абетки, але в XVIII-XIX століттях глаголиця була витіснена або кирилицею, або латиницею. Алфавіт кирилиці використовували слов'янські народи, які сповідували православ'я. Цей алфавіт зазнав певної еволюції. У XVIII столітті Петром I була проведена орфографічна реформа, в результаті якої букви набули нового накреслення й деякі – звукове значення. В середині XVIII століття була додана буква «Э», а Н.М. Карамзін ввів букву «Е».
    День української писемності та мови – це не тільки державне свято, а й церковне. Перший твір, який знайдено у візантійському першоджерелі, православні назвали акафістом Богородиці Холмської. У цей день з 2000 року в прямому ефірі Українське Радіо транслювало диктант національної єдності, який міг написати будь-хто. Ця добра традиція тривала 16 років.
    Сучасна українська мова має понад 256 тисяч слів і безліч синонімів. Літературний твір Т.Г. Шевченка «Заповіт» найбільше разів перекладено на 147 мов народів світу. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунай, Дунай, чому смутен течеш» цей твір є зразком народної мови та книжкової епосної поезії. Воно було виявлено чеським вченим XVI століття Яном Благославом і знайдений в рукописній граматиці в 1571 р. Іван Франко використав реконструкцію втрачених фрагментів тексту, присвятивши цьому кілька статей. Мелодія пісні довгий час залишалася невідомою та тільки недавно була знайдена професором Софією Грицею в архівах музею музичної культури ім. М. Глінки в Москві у виконанні Климента Квітки.

Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?
На версі Дуная три роти ту стоять:
Перва рота – турецька,
Друга рота – татарська,
Третя рота – волоська.
В турецькій ми роті шаблями шермують,
В татарській ми роті стрілками стріляють,
В волоській ми роті Штефан воєвода.
В Штефановій роті та дівонька плаче,
Та дівонька плаче, плачучи повіда:
«Альбо мене пойми, альбо мене лиши!»
А што ми речет Штефан воєвода.
«Красна дівонице, поймил бих тебе, дівонько,
Поймил бих тебе, неровная ми ес,
Лишил бих тебе, миленька ми єс.»
Што ми рекла дівонька? «Пусти мене, Штефане,
Скочу я у Дунай, у Дунай глубокий,
А хто мене доплине, того я буду.»
Ніхто не доплинул красну дівоньку,
Доплинул дівоньку Штефан воєвода,
І взял дівоньку за білую ручку:
«Дівонько, душенько, миленька ми будеш».

 

                          Ст.науковий співробітник                                                              Т.О.Мельянцева

Добавить комментарий