Архів записів

IMG 676030 липня святкують Всесвітній день вишивання (World Embroidery Day). Це порівняно молоде свято, яке було засноване з ініціативи Гільдії вишивальниць Швеції в 2011 р. В маніфесті шведських майстринь йдеться про важливість вишивки для пропаганди радості й краси. Рукоділля дозволяє проявити індивідуальність, виявити приховані таланти у жінок і чоловіків.
Цей вид декоративно-прикладного мистецтва існував ще за часів первісного ладу та не втратив своєї актуальності й сьогодні.

Малюнками з ниток прикрашали свої ковдри стародавні індійці, а лапландці – одяг з оленячої шкіри. Вишивка присутня й на старовинних декоративних панно і килимах, на гобеленах гробниць єгипетських фараонів і предметах побуту із стародавніх могильників північній Монголії.
    Колискою багатьох видів мистецтва є Схід. Найдавніші вишивки, що датуються VI-V ст. до н.е., знайдені в Китаї. Зображення на шовку-сирцю виконувалися древніми майстрами за допомогою волосся, ниток із золота й срібла. Пізніше вишивка з'явилася в Японії.
    Шпалерами, тканиною з зображенням пейзажу або сценки з життя, в епоху Середньовіччя й Відродження прикрашали стільці та дивани. Безворсими текстильними виробами з малюнками оббивали стіни в будинках і храмах – Реймського собору і Нотр-Дам де Парі у Франції, Сікстинської капели у Ватикані. Ескізи для гобеленів створювалися Рубенсом, Рафаелем і іншими відомими художниками.
    Рукоділля вважалося належним заняттям для жінки. За ним коротали час світські пані, чекаючи чоловіків з хрестових походів. Вишивкою з мережива (дрезденське Рокко) прикрашалася пастельна білизна, її наносили на одяг, сумки та рукавички англійських дворян. Схеми для вишивання малювали та копіювали самі майстрині. Винахід друкарства зробило візерунки загальнодоступними. Схеми в вигляді кольорових квадратиків стали видаватися в спеціальних збірниках. Один з перших був надрукований Петром Квінті в Кельні в 1527 р.
    З давніх-давен і у нас на півдні Бессарабії вишивка була одним з найулюбленіших і найпоширеніших видів жіночого рукоділля. Всі жінки, від малого до великого, володіли цим мистецтвом досконало. Дівчаток починали навчати вишивці з 5-6-ти років. Уміння вишивати віталося у дівчат і жінок усіх станів. Вважалося, що дівчина, яка не вміє вишивати, погана господиня. Вже до 13-15-ти років дівчатка із сільської місцевості починали готувати собі посаг. Незадовго до весілля, щоб оцінити рівень майстерності дівчини, влаштовувалася виставка приготованого нею приданого, це допомагало всім гідно оцінити майстерність і працьовитість нареченої. За вишивкою судили також про акуратність і домовитись. На весіллі наречена обдаровувала родичів нареченого вишитими її руками рушниками.
    Чому тканини прикрашалися вишивкою? У чому була її цінність?
    Виявляється, в основі вишивки лежали старовинні обряди та звичаї. Особливо це стосувалося вишивки, виконаної хрестом. Хрест завжди розглядався як оберіг, який захищав людину та її житло від нечистої сили й лихого ока. Вишивкою прикрашалися рушники, облямівки до простирадл, скатертини, фіранки, покривала. Візерунки, вишиті на одязі, служили оберегом. За характером візерунків і прийомів їх виконання вишивка дуже різноманітна. Відомо, що у кожної народності, що населяє багатонаціональну Бессарабію, є свої прийоми вишивки, мотиви орнаменту, колірні рішення. У мотивах вишивки було присутнє багато символізму й прихованого сенсу.
    Велику роль у вишивці грає геометричний орнамент, потрібно відзначити і те, що навіть форми рослин і тварин переведені в геометричний вид: ромби, мотиви жіночої фігури, птахи, дерева і багато інших. Один з найбільш поширених і популярних мотивів у вишивці – це ромб. У вигляді ромба, кола, розетки зображено сонце, яке є солярним знаком, символом тепла, життя. Якщо вишивка була вільною, то частіше переважали візерунки рослинного характеру.
    Що ж символізували вишиті візерунки, які побажання були приховані в них?
   «Виноград» – символ сім'ї, достатку, веселощів. «Зірки» – символ Всесвіту. «Лілія» – символ дівочої чистоти і невинності. «Дуб» – символ чоловічої енергії, життя. «Хміль» ставитися до весільної, молодіжної символіки. «Древо життя» – древній символ, побажання сім'ї довголіття і продовження роду. «Метелик» – означає щастя, легкість; два метелики – щастя в шлюбі. «Вода» – побажання здоров'я, благополуччя. «Голуби» – символ чистого, вірного шлюбу, вишивалися парою.
    Кожний рукотворний виріб відрізняється красою, гармонійністю, досконалістю, а техніка, відточена століттями, професійністю й точністю.
    Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я на протязі свого існування (а це вже більше 30-ти років) ретельно збирає колекцію тканин, прикрашених вишивкою в різних техніках: хрестом, гладдю, рішельє, шовком, канителлю або золотом, стрічками, бісером, стеклярусом, паєтками, гобеленовою вишивкою. Це рушники, серветки, облямівки, килими, жіночі та чоловічі сорочки, спідниці, фартухи і багато іншого. Вироби, що відносяться до кін. ХIХ - нач.-сер. ХХ століть.
    За ці роки в музеї відкрилося понад двадцять виставок, на яких відвідувачі могли побачити предмети, прикрашені вишивкою в різних техніках. Були відкриті виставки, що складаються з фондових предметів музею: «Калейдоскоп візерунків», «Український колорит в музеї Придунав'я», «Пасхальна радість», «З Україною в серці», «Великодні візерунки», «Квіти любові», «Великодні мотиви» і «Музей надихає».
    Відкривалися і спільні виставки музею з майстринями ізмаїльських клубів рукоділля – «Зимові посиденьки», краєзнавчими музеями Тарутинського району та «Бесарабським будинком» (Тарутине) – «Південна Бессарабія – колиска етносів і культур», з жителями міста і району «Як говорила моя бабуся ...».
    Також були відкриті виставки робіт вихованців Палацу дитинства та юнацтва міста Ізмаїл – «Світ очима дітей», «Майбутнє України очима дітей», «Світ очима дитини», Чарівний світ атласних стрічок і бісеру з циклу «Творче майбутнє» і вихованців Ізмаїльської дитячої художньої школи (викладач Соріна Лариса Олександрівна) – «Сімейні посиденьки». Були відкриті персональні виставки – «Моє творчість – моє натхнення» (першого директора музею Придунав'я Раїси Петрівни Шишкіної) і «Жіноча ніжність в руках чоловіка» (творчої і дружної сім'ї Дєньгіних), «Запрошення в казку» (ізмаїльської майстрині Зінаїди Іванівни Прудченко).
    30 липня прийнято вітати вишивальниць, бажаючи їм творчих успіхів, натхнення та реалізації найсміливіших ідей. За допомогою ниток, бісеру, перлів та інших дорогоцінних каменів вони створюють справжні шедеври, роблячи наш світ яскравіше та красивіше.

                   

                        Науковий співробітник відділу фондів                                                                  М.О.Суворова

 

P2110018

 

IMG 1413

 

IMG 4233

 

IMG 1799

 

IMG 9152

 

IMG 1681

 

 DSC0179

 

 DSC1370

 

 DSC1375

 

 DSC1297

 

 DSC1298

 

 DSC1305

 

 DSC1310

 

DSC 1188

 

 

Добавить комментарий