Архів записів

dz12021 рік – особливий в житті Грецької держави. В цьому році Греція відзначає знакову дату – 200-річчя початку національної революції та повстання греків проти турецького панування. До цієї події Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я провів круглий стіл «Греки Буджака: потенціал репрезентації минулого і культури» за участю вчених, краєзнавців, громадських діячів, музейних співробітників, представників різних національних товариств України та інших країн. Також співробітники музею

доповнили виставку «Внесок купецьких династій в розвиток Ізмаїла» розділом «Елліністична спадщина Ізмаїлу», де представлені фотографії родини Захаріаді-Тульчіанових та історико-побутові предмети з дому Захаріаді.
    На землях Південної Бессарабії греки проживали з давніх часів. У творах Геродота є інформація про те, що поблизу річки Тірас (Дністер) проживають елліни, яких називають «тірітами». У II пол. XV ст. активізувалася діяльність грецьких купців в містах та фортецях регіону, і пов'язано це з тим, що торгівля займала важливе місце в житті греків. Починаючи з II пол. XVIII ст. значна кількість купців грецького походження заполонили великі міста південного регіону: Одесу, Ізмаїл, Аккерман, Рені.
    На початку XIX ст. в Російській імперії діяло 800 грецьких фірм. Значно збільшилася кількість грецького населення на території північно-західного Причорномор'я після підписання Бухарестського мирного договору в 1812 р. і приєднання Бессарабії до Російської імперії. Найчисельнішою була грецька громада м. Ізмаїла, яка в 1820 р. налічувала 369 осіб.
    В історії Південної Бессарабії є багато видатних особистостей, які внесли вагомий вклад у розвиток нашого краю. Яскравим прикладом є грецька династія Захаріаді – талановиті, вольові, непересічні особистості. Будучи успішними підприємцями, активними громадськими діячами й меценатами, вони відчували себе невід'ємною частиною міста.
    Першим на території нашого краю з'являється Захарій Захаріаді (1777–1852 рр.) – священик, народився в поселенні Анхіолос, його предки були вихідцями з міста Піргос. Відомо, що у нього було двоє синів: Георгій і Олександр. В кінці XIX – поч. XX ст. як державні, дипломатичні, військові та релігійні діячі заявили про себе сини Олександра – Захарій, Іван, Павло, Костянтин і Олександр.
    Захарій Олександрович довгий час керував роботою земської управи Ізмаїльського повіту. Був головою неодмінної земської ради, землевпорядної комісії, а також головував в опікунській раді жіночої гімназії Ізмаїла. Троє братів – Олександр, Павло та Костянтин володіли великими статками, маєтками в селах Чумай і Томешті Кагульського повіту.
    Олександр Захаріаді брав участь в численних благодійних акціях. У період Першої світової війни він вніс найбільшу пожертву для облаштування плавучого госпіталю «Сестрица». У Олександра Олександровича було двоє синів Костянтин і Захарій. Обидва отримали вищу освіту в Європі.
    Прославилася своїми благодійними справами і сім'я Костянтина Олександровича Захаріаді. В кінці XIX ст. в Ізмаїлі була побудована Благовіщенська грецька церква, яку освятили в 1882 р. При церкві діяв хор, керівником якого була мадам Аспазія Захаріаді, дружина Костянтина Олександровича. Також вона займалася активною благодійною діяльністю, спрямованою на розвиток духовної культури.
    Ще один із братів Захаріаді – Іван, деякий час займав посаду міського голови. Очоливши місто, Іван Олександрович направив свою енергію на здійснення ряду інфраструктурних та благодійних проектів: був керівником міського товариства, попечителем Ізмаїльської чоловічої прогімназії. З його ім'ям пов'язані не тільки поява першої народної бібліотеки і будівництво громадських приміщень, а й благоустрій центральної частини міста. Як і багато інших грецьких купці, він виділяв значні суми з власних коштів на допомогу бідним, хворим, сиротам Ізмаїла.
    Піднявшись до вершин своєї могутності, впливу і слави в ІІ пол. ХІХ – на початку ХХ ст., під тиском об'єктивних і суб'єктивних обставин І пол. ХХ ст. представники цієї родини змушені були втікати з рідних домівок і поселятися на чужині. Багато з них не витримали цих випробувань, і більшість з них вже ніколи не повернулися на батьківщину.
    Історія роду Захаріаді вивчалася співробітниками музею довгі роки. Над цією темою працювали головний хранитель музею Придунав'я Людмила Миколаївна Філатова та завідуюча відділом історії і культури Олена Василівна Акчебаш.
    В експозиції музею представлені предмети, що належали родині Захаріаді, які збиралися по крупицях. Це графин з «рубіново-молочного» скла, дві скляні вазочки, порцелянова тарілка, свічник, фоторепродукція, статуетка «Ерот і Психея» за мотивами красивої легенди. Згідно давньогрецької міфології, неймовірно красива принцеса Психея стала дружиною бога кохання Ерота (Амура). Але Ерот відвідував її тільки по ночах, і вона не повинна була бачити його обличчя. Одного разу Психея порушила заборону: вона запалила світильник і замилувалася богом-красенем. І він тут же зник. Щоб знайти і повернути коханого, Психея пройшла через безліч пригод, випробувань і страждань, але подолавши всі перешкоди, вона з'єдналася зі своїм коханим, і отримала від Зевса безсмертя. З тих пір Ерос (любов) і Психос (душа) завжди разом.

 

DSC 1197

 

DSC 1199

 

    Музейне зібрання предметів з дому Олександра Захаріаді доповнюють дзеркало, овальний столик і дві частини від різних наборів м'яких меблів Вікторіанської епохи, кінця XIX століття. Набори виготовлені в епоху правління королеви Вікторії (1837 – 1901 рр.) в Англії. Один складається з двох великих чоловічих і двох жіночих крісел. Чоловічі крісла відрізнялися від жіночих, так як вони були зроблені з підлокітниками, у жіночих – підлокітники були відсутні. Відсутність їх пояснювалася об'ємними сукнями тієї епохи – помістити таке плаття в звичайне крісло і не зім'яти його – було практично неможливо. Всі крісла на оригінальних маленьких коліщатах. Такі коліщатка типові для англійських меблів тих часів. Другий м'який гарнітур включає в себе два крісла та стілець. Всі меблі прикрашені багатим різьбленням по дереву.

 

dz2

 

DSC 0218

Добавить комментарий