P2061808Праска є обов'язковим атрибутом і в домашньому господарстві, і в сфері обслуговування, без нього сучасній людині ніяк не можна. А чи знаєте ви, що цей звичний побутовий прилад має офіційний день народження, який святкується в лютому? У далекому 1636 році праска була внесена в спеціальну книгу витрат при царському дворі, з тих пір вважають, що 10 лютого – День народження праски.
Втім, як не дивно, прилади для розгладження одягу були винайдені давним-давно. Найдавнішим з них археологи визнають плоский,

важкий камінь. На наскельних малюнках древніх ацтеків процес прасування відображений так: трохи вологий одяг розстеляли на рівній поверхні, придавлювали зверху іншим каменем і залишали на час під цим пресом до повного висихання.
    Ще два з половиною тисячоліття тому жителі давньокитайської цивілізації для розпрямлення одягу використовували плоскі предмети, нагріті до високої температури. Зовні пристрій нагадувал сковороду з довгою ручкою. Ці пристосування й вважаються прабатьками сучасної праски.
    Китайці також використовували їх як надійний засіб гігієни – знищували мікробів на білизні та одязі. У IV столітті до нашої ери стародавні греки винайшли спосіб прасування свойого просторого одягу з полотна за допомогою гарячого металевого прута, що нагадував качалку. Через два століття римляни вибивали зморшки з одягу металевим молотком. Взагалі до появи першої праски білизну гладили всім, що траплялося під руку: «гавками» – скляними кулями, денцями пляшок, залізними кружками, наповненими гарячою водою.
    Довгий час праски залишалися предметами розкоші, їх могли дозволити собі тільки забезпечені сім'ї (до революції праска коштувала в 3,5 рази дорожче корови). При литті їх прикрашали орнаментом, передавали у спадок від матері до дочки, вони служили хорошим приданим. Наявність праски в будинку вважалося символом достатка та благополуччя його господарів. Іноді їх навіть виставляли на серветці поруч з самоваром в якості прикраси на видному місці та як би ненароком, але з гордістю демонстрували всім гостям.
    Для особливо знатних осіб майстри виготовляли праски найхимерніших форм. Ручки зазвичай виточували з дерева гладкими або фігурними. Могла бути зроблена інкрустація міддю по залізу, а у прасок, що багатше – навіть сріблом. Відливалися й маленькі праски, які служили для розгладження мережив та інших дрібних деталей. Залізні, чавунні й бронзові праски прийшли в наш побут в епоху Петра I. Їх відливали або кували з волі майстра, надаючи їм форму фігур лева, кита, корабля, прикрашаючи завитками, але частіше – нічим не прикрашаючи.
    У народі існував інший спосіб поліпшення виду одягу – прасування рубелем-приладом з ребристої дерев'яної дошки і качалки. Майстри-різьб'ярі прикрашали рубелі химерними візерунками. Гладили їм так: на качалку намотували тканину (постільну білизну або одяг) й катали її ребристим дерев'яним рубелем. Товстий неподатливий полотно розгладжувався, розтягуючись по частковій і поперечній нитці. Але таке прасування могли витримати тільки грубі матеріали, тому з появою ніжних тканин праска стала просто незамінною.

 

4c87
    Здавалося б, дві з половиною тисячі років — термін великий, а ось різновидів праски за цей час людство придумало всього шість: праска нагрівальна, вугільна, парова, спиртова, газова та електрична.
    Були праски порцелянові, скляні, керамічні. Ними ідеальні господині гладили накрохмалені речі – від дотику гарячої поверхні крохмаль миттєво жовтів, а холодні праски терпляче розгладжували жорстку тканину. Билися вони також легко, як порцелянові чашки. Праски з кольорових металів, наприклад, бронзові, були найдорожчими, збереглися вони у колекціонерів старовини у великих містах. Бронзовими й латунними прасками на початку минулого століття могли гладити бідні дами, курсистки, модниці з міщанок, покоївки з багатих будинків.
    У 1868 році запатентували музичну праску, яка видає при прасуванні мелодійні звуки. Цей милосердний винахід був покликаний зробити роботу білошвийок і прасувальниць менш виснажливою. Ручки та корпуси цих прасок прикрашали різнобарвною емаллю, різьбленням і навіть художнім розписом. Мода на це диво техніки протрималася до 20-х років ХХ ст.
    Були й професійні кравецькі праски. Вони повинні були бути важкими, не менше кілограма. Зазвичай у кравців було кілька прасок різного розміру й ваги. Були праски і до 12-ти кілограмів.

 

75

 

76

 

   79

 

78

 

80

 

    Музей Придунав'я довгий час кропітко збирає колекцію приладів для прасування. На сьогоднішній день вона налічує 4 рубелі та більше 20 прасок. Це праски: суцільнолиті, чавунні вуглеві, чавунні парові та електричні. Всі вони різні, але кожна з них – витвір мистецтва. Відчувається, що зроблена вона на століття й зроблена з душею.
    Найбільшу й найбільш цікаву групу в нашій колекції складають чавунні вуглеві праски, що датуються кінцем XIX – початком ХХ ст., розігрівалися вони розпеченим деревним вугіллям. Особливо зручна була та, що з подвійним дном: і золу легко витягнути, і підошва розігрівається більш рівномірно. Головний недолік цього типу – він бруднив одяг і димів, а іноді ще й іскри вилітали, пропалюючи одяг. Майстри робили перші чавунні праски з прорізами, з отворами. Кришки їх були зубчасті з боків, прикрашалися засувками у вигляді кулі, барильця, фігурки півника і т.д. Ручки для тримання праски були високі, дерев'яні.
    Також в фондах музея є суцільнолиті чавунні праски. Серед них є невелика, але найважча (4 кг) праска середини ХХ ст. Нагрівалася вона на печі досить довго – не менше 30 хвилин, а гарячою її неможливо було брати без прихватки.
    У нашій музейній колекції представлені не всі різновиди прасок, тому співробітники музею Придунав'я звертаються до жителів міста й району з проханням допомогти поповнити зібрання прасок новими експонатами, тим самим зберегти історію нашого краю.

 

            Науковий співробітник фондів музея                                                                           Суворова М.О.

 

P2061798

 

P2091814

 

P2091819

 

P2061835