А�

26

2026

40 років Чорнобильської катастрофи

Більше 70 років тому почалася ера атомної енергетики і вона забезпечує електроенергію, не роблячи великих викидів вуглецю, як у випадку з викопним паливом. З ростом населення світу збільшується і попит на електроенергію, але при цьому пред'являються високі вимоги до енергетичної безпеки і зниження негативної дії на довкілля. У світі налічується 443 енергетичні  реактори і 31 країна експлуатує атомні електростанції. І одним з таких є Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська

атомна електростанція» (скорочено ЧАЕС) в Україні.
    Завдяки малій чисельності населення і доступності води – річки Прип'ять Чорнобильський район був вибраний Міністерством енергетики СРСР для будівництва атомної електростанції, яке почалося у 1970 роки в 20-ти кілометрах на північ від Чорнобиля. Древньому Чорнобилю дав свою гірку назву «чорнобиль» – полин звичайний. Це невелике, миле, потопаюче в зелені, провінційне українське село має багату історію, яка почалася в середньовіччі. Гармонійно ужилися тут краса поліської природи і заховані у бетон 4 блоки АЕС. Поруч для працівників станції побудували сучасне місто, яке як і річка дістав назву Прип'ять. Середній вік жителів юного міста був близько 30 років.
    У суботу 26 квітня 1986 р. о 01.23.47 на 4-му енергоблоці ЧАЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблоку частково обрушилася, в різних приміщеннях і на даху почалася пожежа, а в довкілля була викинута велика кількість радіоактивних речовин. Довгі роки мирний атом підносився як верх справжньої безпеки, екологічної чистоти і технічної досконалості. У Чорнобильської катастрофи немає єдиної причини. Це результат ряду помилок і прорахунків – політичних, управлінських і технічних:
    По-перше – була недооцінена небезпека ядерної енергетики;
    По-друге – при проектуванні атомної електростанції був допущений ряд прорахунків;
   По-третє – низька кваліфікація і трудова дисципліна. Співробітники станції грубо порушили інструкції, що привело до сумних наслідків. Із зрозумілих причин політиків та учених карати ніхто не став. У 1986 р. відбувся суд над шістьма співробітниками аварійної АЕС, які були засуджені на 10 років. Проте найстрашніше покарання – совість людини. Один з творців атомних електростанцій, академік Легасов, усвідомивши відповідальність за недооцінку небезпеки ядерної енергетики покінчив життя самогубством.

Зруйнований реактор четвертого енергоблоку на Чорнобильській атомній електростанції
   

    Наслідки катастрофи глобальні, ця промислова аварія досягла такого масштабу, що її наслідки можна знайти у будь-якій точці Землі. Особливу небезпеку представляли радіоактивний йод-131 і плутоній. Йод легко потрапляє в організм при диханні і через шкіру та призводить до внутрішнього опромінення. При пожежі реактора плутоній утворює «гарячі частки», легко переноситься вітром, потрапляючи в організм – осідає в легенях. Персонал станції, пожежники і ліквідатори прийняли тяжку смерть від радіації. Відразу після аварії з 30-ти кілометрової зони було евакуйовано близько 90 тис. людей, Трагічними наслідками цієї аварії стали: збільшення смертності, генетичні порушення, збільшення числа захворювань раком, вроджені вади у дітей, порушення імунітету, зміни гормонального статусу. Зміни сталися і у будові організмів, в мутації тваринного світу.
    Наслідки Чорнобиля жахливі, глобальні й вічні. Вічні, тому, що термін життя радіоактивних забруднювачів тисячі років. Довгоживучі радіоактивні елементи, викинуті 40 років тому досі переносяться потоками повітря і води, представляють небезпеку для жителів Землі. Людство повинне усвідомлювати загрозу радіації і робити усе, щоб подібні катастрофи не повторилися. І сьогодні, як ніколи актуальні такі рядки:
    Ми згадаємо героїв, які згоріли в АДУ,
    Усіх тих, хто загинув нас від смерті, рятуючи...
    Ми в день поминальний запалимо їм свічку,
    Хоч та подяка зовсім невелика...

    Щорічно в Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав'я шанують цю дату, проводять тематичні зустрічі з учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Також відкриваються міні-виставки, присвячені аварії на ЧАЕС, проходять уроки-бесіди з переглядом документальних фільмів про Чорнобиль, про людей, які, ризикуючи власним життям, ліквідували наслідки на ЧАЕС для учнів навчальних закладів міста. Серед жителів міста Ізмаїл та Ізмаїльського району є ті, які безпосередньо брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 1986 по 1990 рр. Ізмаїл направив 252 людини, Ізмаїльський район відрядив 40 водіїв сільгосптехніки.

    1 жовтня 2001 року в місті Ізмаїл, на площі, що примикає до залізничного вокзалу, встановлено обеліск в пам'ять про страшну аварію, яка сталася 26 квітня 1986 року.

    В цьому році, напередодні Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську катастрофу в Ізмаїлі відбулися урочистості, присвячені річниці аварії на ЧАЕС. За вагомий особистий внесок, героїзм, самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків ядерної катастрофи, та з нагоди 40-річчя аварії на Чорнобильській АЕС, медалями «За участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» нагороджені Сергій Аврамідіс, Володимир Богданович, Володимир Вієр, Олександр Вуйко, Ілля Дімов, Федір Дімов, Микола Добрєв, Віктор Долгов, Віктор Дяченко, Валерій Добровольський, Віктор Калов, Юрій Качаєв, Віктор Костиляну, Василь Кузьменко, Петро Куций, Петро Луданов, Микола Павлов, Галина Паскаль, Валентин Подрєз, Павло Польшаков, Валентин Райлян, Олександр Самойленко, Іван Сара, Юрій Сергєєв, Олександр Степаненко, Олександр Сердюк, Анатолій Чернишев, Андрій Черкас, Олександр Шевченко, Віктор Баклан, Микола Балєв, Геннадій Бушуєв, Мірча Волканецький, Валентин Гуцага, Олег Казаку, Андріс Калніньш, Федір Кісевський, Сергій Клименко, Олег Лук’яненко, Сергій Матюшенко, Геннадій Мотинга, Віктор Муравльов, Іван Оледник, Володимир Олейніченко, Марія Осипова, Надія Паршихіна, Анатолій Пікулін, Борис Полонський, Володимир Прилуцький, Борис Степаненко, Олександр Соколовський, Ілля Ткаченко, Михайло Хотинський, Анатолій Чернієнко, Іван Черой, Ігор Чорний, Анатолій Швець, Микола Ярмоленко, Олексій Ангелов, Микола Апостол, Віталій Каржилов, Микола Миролюбенко, Іван Пенко, Юрій Помінов, Віктор Пономарьов, Іван Терновий та Степан Смоков.

                                                                    Ст.науковий співробітник відділу історії та культури Мельянцева Т.О.